пʼятниця, 11 січня 2019 р.

Поради, як запобігти булінгу в школі


У багатьох школах встановлені правила з метою запобігання проявам булінгу. Хоча ці правила й важливі, але вчителям і батькам потрібно пам'ятати, що людей змінюють не правила, а люди.
Молоді люди, які відчувають труднощі з соціальною взаємодією, не розвивають нових навичок, тому що змушені підкорятися встановленим правилам. Однак діти, схильні домінувати й контролювати інших, не відмовляються від своєї поведінки тільки через те, що цього вимагають правила. З іншого боку, дослідження показують, що розвиток у дітей певних навичок може сприяти проявам соціальної поведінки, знижує рівень стресу, розвиває більш доброзичливе ставлення до вчителів і однокласників, а також підвищує успішність. Відповідно, систематична робота зі школярами в даному напрямку може запобігти проявам булінгу в класі.
Розглянемо докладніше, які соціальні та емоційні навички потрібно розвивати в дітей для запобігання булінгу.
1. Управління емоціями
У всіх дітей є почуття, але деякі діти не можуть з ними справлятися. Досить часто діти бувають настільки сповнені сильними почуттями злості, смутку, страху або фрустрації, що це проявляється в їх тілі. Ми всі бачили ці ознаки: червоне обличчя, сльози, тремтіння в тілі, стиснуті кулаки, крик, агресивна поведінка. Дітям необхідно навчитися управляти сильними почуттями. Для деяких це вимагає більше часу й більш чіткого керівництва, ніж для інших.
Діти, схильні до булінгу, і ті, хто стає його жертвами, повинні розвинути навички стресостійкості й навчитися контролювати свої імпульси, використовуючи різні методи саморегуляції.
2. Емпатія
Емпатія - це здатність зрозуміти, як інша людина думає, що відчуває в конкретних ситуаціях. Важливо розвивати в дітей почуття емпатії, тому що діти, схильні до булінгу, отримують соціальну винагороду за свою поведінку : почуття влади й контролю над оточенням, підвищену увагу до себе, високий соціальний статус і т. ін. Таким чином, вони можуть не звертати уваги на шкоду, яку завдають своїм жертвам.
Розвиток у дитини навичок емпатії допомагає запобігти булінгу, тому що дані навички вчать дітей ставитися до однолітків по-людськи, а не як до засобу здобуття популярності в класі. Розвиток емпатії допомагає дітям розуміти, як думають і що відчувають їх однолітки.
3. Рішення проблем і подолання конфліктів
Щоб запобігти проявам булінгу в класі, не потрібно оберігати дітей від усіляких конфліктів. Конфлікти - це природна частина взаємин між людьми. Зокрема, розбіжності можуть бути конструктивними, оскільки допомагають побачити ситуацію з різних сторін. Тому потрібно розвивати у школярів навички вирішення проблем, щоб вони могли самостійно управляти неминучими конфліктами, проявляючи повагу до співрозмовника. Дослідники стверджують, що навички вирішення проблем краще допомагають запобігти булінгу, ніж відповідні емоційні реакції.
4. Упевненість у собі
Упевнена в собі людина виражає свої думки й почуття без звинувачень і з повагою до тих, хто її оточує. Агресія, яка є причиною булінгу, руйнує стосунки, тому що вона спрямована на те, щоб завдати болю або знецінити інших. У той же час упевненість у собі дозволяє людині спілкуватися у відкритій і поважній манері й таким чином дозволяє зміцнювати позитивні взаємини між людьми. Коли діти розвивають упевненість у собі, вони можуть краще спілкуватися, обговорювати конфлікти, протистояти тиску з боку однолітків, задовольняти свої потреби й ефективно взаємодіяти з однолітками та дорослими.
5. Здатність до дружби
У дітей шкільного віку дружба створює потужне почуття причетності. Щоб запобігти булінгу в класі, необхідно розвинути в дітей як навички встановлення дружби, так і здатність правильно вибирати друзів. Тому здатність до дружби можна розглядати як два взаємопов'язані компоненти:
  • установлення дружніх взаємин. У багатьох дітей уміння заводити друзів з'являється саме по собі, однак у деяких це викликає труднощі. Якщо в дитини немає друзів, вона позбавляє себе можливості розвивати здорові соціальні навички й навчитися ефективно взаємодіяти з однолітками. Згодом вона потрапляє в замкнене коло відкидання й соціальної ізоляції.
Уміння встановлювати дружні взаємини важливе не тільки для дітей, які піддаються булінгу, але і для всіх інших дітей. Це допомагає їм контролювати свої взаємини з тими, хто їх оточує.
  • Уміння правильно вибирати друзів. Багато дітей сприймають школу як вороже середовище, де неможливо сформувати з ким-небудь дружні стосунки. У шкільній соціальній ієрархії висока конкуренція, і деякі діти вдаються до булінгу, щоб зайняти в ній більш високе місце. Один із способів цьому запобігти - навчити школярів встановлювати дружні взаємини з однолітками поза школою. Вчителі та батьки повинні заохочувати дітей у тому, щоб вони спілкувалися з однолітками на ігровому майданчику, у спортивних секціях або різних гуртках. Коли дитина зробить перший крок на шляху до дружніх взаємин, батьки та вчителі повинні допомогти їй у цьому.
Зокрема, щоб навчити дитину встановлювати дружні взаємини, батьки повинні навчити її правильно вибирати друзів. Маленькі діти вибирають собі друзів інтуїтивно: вони вирішують, з ким гратися, ґрунтуючись на тому, хто любить такі ж ігри, як і вони самі, хто добрий до них тощо. Однак, коли дитина дорослішає, її соціальна динаміка стає більш складною, а мотивація в пошуку друзів змінюється. Часто школярі вибирають собі друзів за соціальним статусом. Дитина може керуватися такою логікою:
  • «Вона популярна, і якщо я буду з нею дружити, я теж стану популярною» або навпаки;
  • «Мені вона подобається, але вона не виглядає круто. Якщо я буду з нею спілкуватися, усі подумають, що я «ботан», тому я не буду з нею дружити».
Дитина може навіть виправдовувати токсичні взаємини, наприклад:
  • «Так, вона погано до мене ставиться. Вона ображає мене й висміює перед іншими. Але якщо я не буду дружити з нею, мені ні з ким буде спілкуватися, тому я просто змирюся з цим».
Сумно, що в підлітковому віці діти втрачають інстинкт, який дозволяв їм знаходити друзів у молодшому віці. Багатьом із них потрібен тривалий час, щоб знову набути впевненості в собі й вибирати друзів, виходячи з особистісних якостей, а не соціального статусу людини. Батьки можуть допомогти в цьому дитині, допомагаючи побачити токсичні взаємини та впливаючи на її мотивацію в пошуку друзів. Довірливий діалог батьків з дитиною з приводу того, як правильно шукати друзів, навчає її робити правильний вибір.
Розвиток вищевказаних навичок у школярів допомагає створити позитивну атмосферу в класі, запобігає проявам булінгу, а також має позитивний ефект протягом усього життя дитини. Тому потрібно проводити зі школярами систематичну роботу в цьому напрямку, починаючи з молодших класів.

четвер, 10 січня 2019 р.

ТОП-6 порад дорослому, який виявив цькування.



 Порада №1 
Звертайтесь до керівництва
Якщо ви виявили насилля або маєте конкретні причини для підозр щодо булінгу учня, терміново поінформуйте адміністрацію закладу освіти. Діти, які цькують інших завжди приховують від дорослих факт знущань. Тож, якщо ви помітили агресивні настрої в бік одного учня, скоріш за все, ваші побоювання небезпідставні.

 Порада №2 
Сповістіть батьків
Приховування інцидентів, пов’язаних з насиллям у класі – заздалегідь деструктивна стратегія. Погодьтеся, репутація школи не варта психологічного чи фізичного здоров’я дитини. Тому, аби не стати мовчазним свідком цькування, краще одразу ж повідомте батьків обох сторін, причетних до конфлікту.

За результатами досліджень UNICEF в Україні, 48% дітей, які стали жертвами булінгу ніколи не розповідають про ці випадки.

 Порада №3 
Ігнорування – помилка
Теорії «діти самі розберуться» та «всі через це проходили» цілком себе дискредитували. Кожного року близько 67% українських тінейджерів стають причетними до булінгу (у ролях жертв, кривдників чи свідків). Отже, будь-яка агресивна чи провокативна поведінка учнів – це вагома причина вашого втручання в конфлікт.

 Порада №4 
Нейтралітет усьому голова
Якщо ви підтримаєте одну зі сторін-учасників цькування, то конфлікт ускладниться. Тож не шукайте винуватця, адже негативне ставлення до будь-кого з учнів навряд допоможе розв’язвати проблему. Краще зверніться до шкільного психолога за кваліфікованою допомогою.

Серед українських дітей, які замовчують факт булінгу, 40% соромляться про це говорити, а 22% взагалі вважає це нормальним(!) явищем – статистичні зведення UNICEF.

 Порада №5 
Наша зброя – неупередженість
Найкращий спосіб впливу на дітей – стати для них авторитетом. За такої умови з вас братимуть приклад учні, що, погодьтеся, дуже відповідально. Тож будьте для них прикладом виваженого та неупередженого ставлення до усіх. Зрештою, до слів вчителя щодо булінгу, який толерантно поводить себе з оточенням, обережний в оцінках дій інших, прислухатимуться більше.

 Порада №6 
Обговорення – лише наодинці
Вимагання публічного вибачення або пояснень у цьому випадку – це те ж саме, що лікувати перелом кістки подорожником. Для того, щоб зупинити булінг, необхідно впливати безпосередньо на причину конфлікту, а це можливо лише встановивши довірчу комунікацію. Тож, краще проводити бесіду з учасниками конфлікту віч-на-віч.

Щоб досягти успіху в житті.


19 років вчені спостерігали за дітьми, і визначили, які саме навички в майбутньому допоможуть їм стати успішними і легко вступити до ВНЗ. Ці навички не вроджені, тобто їх можна опанувати.
Важко повірити, але те, що вміє дитина у віці 5 років, може вплинути на її майбутні шанси на успіх. Саме про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Американському журналі суспільної охорони здоров’я в 2015 році. Але це аж ніяк не читання і не письмо.
Йдеться про соціальні та емоційні навички.

Чому соціально-емоційні навички такі важливі?

Дослідники з університету штату Пенсільванія та університету Д’юка опитали вихователів дитячих садків про соціальну та емоційну компетентності дітей. Вчителі зважили, наскільки добре діти ділилися, слухали інших, вирішували проблеми зі своїми однолітками і були корисними.
Потім дослідники спостерігали за цими ж дітьми, коли вони стали молоддю, щоб подивитися, що з ними сталося. Вони виявили, що діти з найвищими соціальними й емоційними оцінками в дитячому садку мали в загальному краще життя.
Уміння не орієнтуватися на винагороду, керувати своїми емоціями і поведінкою знаходяться в основі комплексу навичок, які часто називають “соціально-емоційними”.
Вони вдвічі частіше здобували вищу освіту. У них також було більше шансів влаштуватися на гарну роботу у віці до 25 років.
Але діти, які зазнавали труднощів із взаємодією, не вміли слухати і вирішувати конфлікти, з меншою ймовірністю закінчили середню школу, не кажучи вже про університет. У них частіше виникали проблеми із законом, і вони частіше вживали психотропні речовини.

Чи потрібно розвивати соціально-емоційні навички?

Маючи всі докази, що підтверджують важливість соціальних і емоційних умінь, чому ми все одно більшу частину наших ресурсів вкладаємо в навчання дітей академічних навичок? Вони не допоможуть нашим дітям стати емоційно компетентними. Ми повинні самі подбати про це, не покладаючись на школу.
І не панікуйте, якщо ваша дитина вже закінчила дитячий садок. Ви можете навчити цього в будь-якому віці – головне, дати дітям можливість практикуватися в повсякденному житті.
Ключові навички:
  • Самосвідомість: здатність розпізнавати власні емоції і вибудовувати зв’язки між своїми почуттями, думками і поведінкою.
  • Керування собою: здатність конструктивно керувати своїми емоціями, думками і поведінкою, самоконтроль.
  • Соціальна обізнаність: здатність покласти себе на місце іншої людини і демонструвати емпатію.
  • Навички спілкування: здатність створювати і підтримувати здорові стосунки.
  • Відповідальність у прийнятті рішень: здатність приймати правильні рішення щодо власної поведінки і взаємодії з іншими.

Вправи.

У книзі «13 речей, які не роблять розумні батьки» описані конкретні вправи, які навчають дітей різного віку керувати своїми емоціями і вдосконалювати свої соціальні навички. При регулярній практиці діти можуть розвинути розумовий м’яз, необхідний їм для досягнення найбільшого потенціалу.
Ось кілька простих вправ, які можуть допомогти вашій дитині розвинути емоційну компетентність:
  1. Означте почуття своєї дитини. Практикуйте такі фрази, як «Схоже, ти сьогодні сумний» або «Здається, тобі трохи не по собі». Зрештою, ваша дитина навчиться самостійно висловлювати свої почуття.
  2. Підтверджуйте почуття своєї дитини. Чиніть опір бажанням сказати такі речі, як «Заспокойся – це не важливо». Замість цього скажіть: «Я бачу, що ти дійсно засмучений». Незалежно від того, чи вважаєте ви, що її емоційний відгук не відповідає ситуації, навчіть свою дитину, що переживати різні почуття – це нормально!
  3. Вивчайте співчуття. Скажіть: «Покажи мені, що відчував цей хлопчик, коли ти його вдарив». Коли ваша дитина робить сумне чи сердите обличчя, вона насправді відчуває цю емоцію на мить. І поступово вона стане більш співчутливою – що є ключовим елементом соціального успіху.
  4. Нехай ваша дитина відчуває незручні емоції. Добре, що іноді буває нудно, сердито, страшно або самотньо. Навчіть дитину впоратися з дискомфортом. З вашою підтримкою малюк може дізнатися, що незручні емоції можна витримати.
  5. Виправте вчинки, а не емоції. Дайте зрозуміти, що сердитися – це нормально, а поводитися агресивно – ні. І навчіть дитину, що засмучуватися, це не означає кричати. Дисципліна – це найкращий спосіб боротьби з емоціями.
Незалежно від того, 4 вашій дитині чи 14, зробіть ці вправи частиною повсякденного життя. Так, ви дасте дитині інструменти, які знадобляться їй в майбутньому, щоб досягти найбільшого потенціалу.

понеділок, 7 січня 2019 р.

До директора на килим чи на каву?

До директора на килим чи на каву: як шкільна спільнота може сприймати керівника школи
Теми статті: батькам, вчителям, директорам, педагогіка партнерства


Ми з дітьми приїхали навчатися у США посеред навчального року. Прийшовши заповнювати документи, ми дуже хвилювалися. Зустріли нас дуже привітно, і поки я метушилася з паперами, адміністратор сказала: “Приходьте завтра на каву з директором. Це зустріч для батьків, захід відбувається раз на рік”.

Кава з директором! Це було так несподівано і цікаво, я одразу погодилась. З-понад 500 сімей прийшли близько 20-ти осіб. Кожен робив собі каву біля апарату і сідав довкола круглого столу. Темою зустрічі була розмова з психологом про практики роботи з емоційним станом школярів. Ця тема варта окремої статті, тут хочу лише звернути увагу на постать і роль директора та його комунікацію з батьками.

Поінформованість батьків про життя школи мені видається дуже важливою. Брак інформації викликає тривожність чи дискомфорт, що їх дехто компенсує загостреною активністю у вайбер-групах. Постійна поінформованість створює враження, що ситуація під контролем, у цій частині мого життя все в порядку. Спокійні поінформовані батьки – це міцна спільнота, яка завжди підтримає школу, як у дрібних, так і у великих проектах. А головне — це важливі спільники у віднайденні підходу до конкретної дитини чи групи її ровесників.

На тій зустрічі за кавою директор школи сказав вступне слово, і тоді почав говорити психолог. Розказавши про свою роботу з дітьми, вона попросила кожного з батьків взяти в руку свічку і сказати кілька слів про свої думки/хвилювання щодо школи. Кожен розповів про себе, свічка повернулася назад до психолога. Пропустили лише директора – він стояв окремо від групи батьків, оминути його було цілком логічно, адже питання було адресоване батькам.

Але він нагадав про себе і виявив бажання взяти участь. Сказав кілька слів про свої хвилювання: про те, як він боявся переїжджати в нове приміщення, поки школа на півтора роки закрита на ремонт, як не знав, чи всі зможуть адаптуватися, чи не будуть діти розгублені і знервовані від зміни обстановки, і як цей стан впливатиме на загальну шкільну атмосферу. Виявилося, що все обійшлося, і адаптація в новому приміщенні відбулася безболісно.

Цим маленьким жестом директор показово підкреслив відсутність дистанції та поділу на “ми” (вчителі) та “вони” (батьки) у конкретному маленькому колі людей, а також показав, наскільки вболіває за школу і здатен щиро цим ділитися. Він постійно наголошував, що чекає у своєму кабінеті кожного, хто має до нього запитання.


Немає поділу на “ми” (вчителі) та “вони” (батьки)

Крім особистих зустрічей з батьками, директор веде на сайті школи свою сторінку, а ще щомісяця готує “Директорський бюлетень” – електронну розсилку з новинами місяця. Ця розсилка дотепно називається “Гугукання сови”, оскільки символ школи – сова.

Серед новин можуть бути свята і заходи, заплановані цього місяця, а можуть – і підсумки заходів, які вже відбулися. Там же оголошуються правила поведінки (наприклад, заборона на жорстокі костюми на Гелловін чи паркування під школою в час, коли автобуси розвозять дітей), згадка про вихідні та скорочені робочі дні, індивідувальні зустрічі вчителів з кожним із батьків, що відбуваються раз на рік. У своєму бюлетені директор також додає інформацію від Департаменту освіти.

До слова, Департамент освіти, незалежно від директора, теж надсилає новини, які стосуються всіх шкіл, які йому підпорядковуються. Ці новини приходять електронною поштою і не дають можливості зворотної комунікації – зворотно можна лише телефонувати.

Серед новин може бути заклик взяти участь у фокус-групі щодо змін у програмі середньої школи, таблиця з інформацією про головну стратегію програми початкової школи (яка, до речі, “з певністю передбачає, що діти отримають не лише потрібні академічні знання, але й важливі навички, необхідні для успіху в ХХІ столітті”). Це також може бути інформація про Батьківську академію – серію різнотематичних лекцій про розвиток дитини, що їх Департамент освіти розробив і проводить безкоштовно ввечері у приміщеннях шкіл спеціально для спільноти батьків.

Щотижня на скриньку приходить також інформація від учителя, який курує клас моєї дитини. Усі питання від інших вчителів вирішуються через неї чи нього. Щотижня вчитель пише короткий звіт щодо пройденого матеріалу та план на наступний тиждень.

У такий спосіб усі батьки поінформовані про навчальний матеріал, яким дитина має володіти, та дедлайни великих дитячих проектів. Учитель також може повідомляти про певні події у класі, збір коштів на свята, таблицю запису на індивідуальні зустрічі чи з’ясовувати приватно з батьками питання щодо їхньої дитини.

Електронна пошта в цьому сенсі видається значно зручнішою за групи в соціальних мережах – менш надокучлива та дає можливість надіслати не поспішну, а обдуману і добре структуровану відповідь.

Подібним чином лише електронну пошту використовували батьки для комунікації у варшавській школі, в якій також навчалася моя дитина. Усі батьки бачать адреси інших в електронній розсилці, тож цілком можуть надіслати щось у відповідь батькам цілого класу – наприклад, поділитися фотографіями з якогось свята.


Батьки отримують інформацію від директора школи, Департаменту освіти та вчителя, який курує клас. Фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos

Треба визнати, що в американській школі існує одна група в соціальній мережі – загальна група школи, де вчаться понад 500 дітей. Інформацію ця група оновлює рідко, і її теж здебільшого видно через пошту.

Утім, якщо говорити про офіційну інформацію від школи, то єдина електронна адреса, з якої батьки отримують повідомлення – адреса з ім’ям директора школи. Саме з неї приходять новини про зміни в розкладі автобусів, в обідньому меню, про закриття школи через погану погоду, а також щомісячний “Директорський бюлетень”.

Цей постійний контакт із директором і відсутність великої дистанції між ним і сім’ями учнів підсилює враження від школи як цілісної спільноти на чолі з харизматичним лідером. Директор завжди бере участь у житті спільноти (і навіть на Гелловін одягається в костюм разом із дітьми), підтримує комунікацію з батьками та водночас не є особою, до якої можна ставитися надто фамільярно.

Це педагог, якого глибоко поважають, але не бояться. І враження це досягається простими засобами, які лише варто зробити внутрішньою цінністю та ретельно дотримуватись.

Софія Рябчук

Цей матеріал представлений ГО “Смарт освіта” в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!“, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

четвер, 3 січня 2019 р.

Форми виховної роботи в основній школі




Форми виховної роботи в основній школі 5-9 класи

Година спілкування – класна година на тему, роздум, діалог, диспут, який веде вчитель.
Вчитель – обирає тему спілкування та планує проведення години, спираючись на особливості запитів класного колективу.
Учні  – виступають із підготовленими завчасно доповідями або повідомленнями за темою.
Година спілкування супроводжується демонстрацією підготовленого матеріалу, виставкою творчих робіт, демонстрацією слайдів тощо.
Класні збори – форма проведення виховного заходу, спрямованого на розвиток учнівського самоврядування, згуртування первинного колективу, формування громадської думки та залучення учнів до організаторської діяльності.
Головними завданнями зборів – привчити учнів говорити, відстоювати і аргументовано доводити свою думку та вирішувати термінові справи класного колективу для прийняття колективного рішення.
Вчитель – має право брати участь із правом одного голосу, надавати методичну допомогу організаторам зборів, підтримувати творчу ініціативу учнів.
Учні – вирішують термінові питання класу, планують і аналізують роботу класу, розподіляють громадські доручення, приймають колективні рішення, які висвітлюють потім в класному куточку.
Година класного керівника – форма колективної виховної роботи з класом, спрямованої на розкриття однієї теми.
Вчитель – готує свій виступ із доповіддю, оповіданням про подію із життя (власну присутність в цій події), або розкриває своє власне відкриття чи захоплення, демонструє слайди, ілюстрації тощо.
Учні – приймають участь у обговорення проблеми, висловлюють своє власне відношення до події тощо.
Анкета думок – форма проведення колективної або групової роботи, спрямованої на зібрання інформації про  відношення дітей до певної події із життя колективу, школи.
Вчитель – складає анкету із 1-2 запитаннями, в яких необхідно подати власну думку, ідею, ініціативу або пропозицію.
Учні – розмірковують, заповнюють анкету, обробляють зібрану інформацію та разом із вчителем підводять загальні підсумки, які виносять на спільне обговорення ( або з приймають спільне рішення без оголошення результатів).
Зустріч – форма проведення колективного, групового заходу на яке запрошуються гості ( представник громадської організації, підприємства, видатна людина, герой, ветеран, вчитель, переможець олімпіади або спеціаліст: юрист, лікар, бібліотекар, міліціонер тощо).
Вчитель веде розмову, представляє запрошеного, задає запитання, розпочинає дискусію. Запрошена людина виступає із розповіддю, доповіддю, демонструє наочність, веде анонс подій, відповідає на запитання учнів, аргументує свої думки, пропонує доказові матеріали тощо.
Учні – слухають, обмірковують, задають запитання, приймають участь у дискусії.
Відверта розмова – форма проведення виховного заходу за певною темою, яка є складною, особистісною і потребує певної комфортності та складення атмосфери довірливості.
Ця форма виховного заходу проводиться з невеликою групою учнів ( якщо необхідно однієї статі). За необхідністю чи створення довірливих відносин на протязі розмови можна запросити спеціаліста, організувати проведення розмови у формі тренінгу тощо.
Просвітницький тренінг – форма групової роботи, спрямована на набуття певних просвітницьких знань, яка проводиться у вигляді тренінгу.
Тренінг –  це форма організації навчання, яка використовує інтерактивні методи і дає можливість учасникам під час спілкування в комфортній емоційній атмосфері обмінюватися досвідом й знаннями з метою отримання нових знань та засвоєння навичок, це цікавий процес пізнання себе та інших в довірливій атмосфері.
Просвітницький тренінг – це активне поширення знань, інформаційна підтримка та позитивний вплив й перетворення отриманих знань у реальні мотиви поведінки. Темою просвітницького тренінгу може стати ЗСЖ.
Вчитель – організує проведення тренінгу за певними умовами, готує допоміжні матеріали, веде тренінгові заняття.
Учні – приймають участь у проведенні тренінгу, готують завдання в малих групах, обговорюють ситуації, презентують свої групові напрацювання.
Ярмарок солідарності – форма  колективної виховної роботи, яка складається із  підготовки та проведення ярмарку, в якому демонструються або продаються вироби учнів та проявляються принципи солідарності.
Вчитель – готує із учнями вироби до ярмарку, організує ярмарок-продаж, а потім  зароблені кошти витрачають на адресну допомогу ( благодійність).
Учні – приймають активну участь у організації ярмарку, оформлюють виставку виробів, рекламують їх.
До ярмарку приєднують всі класи, які солідарні із ідеєю надання допомоги, проведення милосердних акцій тощо.
Гра-експрес – форма проведення виховного заходу, яка організується вчителем з метою підготовки термінової справи, що проходить у вигляді гри.
Цікава гра проводиться за певними  правилами на протязі обмеженого часу.
Вчитель – готує сценарій проведення гри-експрес, обирає форму спілкування ( казкову, інформаційну, фантастичну, реальну тощо).
Учні – знайомляться із правилами гри, приймають активну участь у грі, виконують завдання для отримання творчого результату.
Після проведення гри вчитель разом із учнями підводять підсумок гри-експрес, нагороджують переможців, учасників.
Спартакіада народних ігор – форма колективної виховної роботи, яка організується із метою ознайомлення учнів із низкою  українських народних ігор, що пов’язані з випробуванням витримки, сили, мужності дітей.
Вчитель – готує сценарій заходу, добирає народні українські ігри, прилади, елементи костюмів, спортивні знаряддя. Розподіляє учнів класу ( школи) на команди, проводить змагання між учнями.
Учні –  приймають активну участь у всіх іграх, набирають бали, вивчаючи особливості ігрового українського фольклору.
Родинне свято – форма колективного виховного заходу, що проходить із запрошенням  та за участю батьків. Захід збирає коло родин, представників  різних поколінь. На цьому заході відбувається знайомство присутніх із сімейними традиціями, сімейними святами, реліквіями. Можливо супроводжувати свято виставкою родинних творчих робіт, кулінарних виробів.
На святі презентуються родинні творчі проекти, родинне дерево, сімейні фотоальбоми,  мультимедійні презентації, відбувається показ моделей, створених батьками і дітьми, інсценізація літературних, музичних творів тощо.
Вчитель –  разом із батьками  готує сценарій виховного заходу, обирає ведучих, готує виступи, творчі виступи представників різних поколінь, обговорює оформлення зали, музичний супровід тощо.
Учні – разом із батьками приймають участь у  створенні родинних проектів, готують вироби для виставки, номери художньої самодіяльності.
Родинна вітальня – форма проведення виховного заходу, який проходить за участю батьків. Вечір проходить у прикрашеній за українськими традиціями кімнаті ( супроводжується виставкою родинних виробів, творчих робіт). На цьому святі виконуються улюблені родинні українські народні  пісні, вірші, демонструються родинні виставки робіт та творчі родинні проекти.
Вчитель – організовує проведення вечору, складає разом із батьками і учнями сценарій заходу, запрошує гостей свята, розподіляє відповідальних за оформлення вітальні.
Учні – приймають участь у проведенні родинної вітальні, демонструють свої напрацювання, творчі родинні проекти.
Рольова гра – форма проведення виховного заходу у вигляді гри, в якій розігруються певні ролі з метою вирішення виховних завдань або прийняття вірного рішення. Це може бути розігрування ситуації із розподілом ролей у діючій фірмі, фабриці зірок тощо.
Вчитель – об’єднує учнів у малі групи та роздає невеликі завдання для виконання: програти ситуацію описану у завданні за ролями. Педагог виконує роль ведучого, який читає текст від автора.
Учні – обговорюють ситуацію, розподіляють ролі, а потім розігрують ситуацію, сюжет за ролями, які виконують (зі словами або пантомімою невербально).
Після проведення гри вчитель разом із учнями підводять загальні підсумки, визначають кращого гравця, актора.
Вікторина – форма проведення виховного заходу у вигляді вікторини.
Вчитель – готує завдання для проведення вікторини ( у вигляді тестів, запитань, невеликих завдань).
Учні – приймають участь у проведенні вікторини, подають відповіді.
Вчитель оцінює участь дітей у вікторини, підводить підсумок вікторини, визначає кращих знавців.
Вікторина може бути тематичною ( за певною темою із області  окремих предметів), загальною ( з різних областей знань) або з виховної тематики.
Колективна творча справа – форма виховної роботи, спрямовану на вирішення життєво важливих завдань, яка проводиться спільно дітьми і старшими – виконується, організується, задумується, вирішується, оцінюється під час яких відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного відношення до оточуючого середовища.
КТС має декілька етапів:
1 підготовчий етап – вибір теми, кращих варіантів, пропозицій та  одного варіанту для здійснення  проекту.
2 етап – вибирається рада справи, яка спираючись на пропозиції опрацьовує обраний варіант, складається план дій.
3 етап – відбувається колективна підготовка справи, конкретизується   план роботи, створюються мікроколективи (або зведені бригади), кожна група готує сюрприз для інших.
4 етап – проведення КТС, здійснення конкретного плану, розроблені керівним органом з усіма корективами, які були винесені його учасниками під час підготовки справи. Організатор слідкує за тим, як діти проводять справу, допомагає учням, координує їх.
5 етап – колективне підбивання підсумків, загальний збір на якому обговорюються досягнення, успіхи при проведенні справи, а також відокремлюються недоліки, помилки, аналізується участь всіх дітей для досягнення загального результату.
Жива газета – форма проведення пізнавальної і організаційної справи-огляду, що складається із серії коротких виступів, автори-виконавці яких в образній формі повідомляють про новини з життя колективу, дають оцінку справам та розкривають перспективу на майбутнє. За допомогою живої газети члени колективу оцінюють позитивні і негативні сторони життя на протязі 15-20 хвилин.
Матеріалом для випуску газети може стати: позитивний досвід колективу, визначні події, конфлікти, плани, перспективи у розвитку колективу, привітання тощо.
Весь матеріал подається у вигляді сценок, „живих картинок”, карикатур, шаржів, інтерв’ю, загадок, частівок, жартівливих од, картинок, слайдів, демонстрації фотоматеріалів тощо.
Газета має певні рубрики, своїх кореспондентів, журналістів.
Вчитель – організовує підготовку матеріалів до випуску газети, рецензує, доповнює, узагальнює їх.
Учні – працюють над створенням випуску газети, збирають та обробляють матеріал, готують свої виступи.
Усний журнал – форма проведення інформаційно-аналітичної діяльності учнів, в ході якої збирається, оброблюється інформація про важливі події із життя колективу або повідомлення про якийсь об’єкт тощо.
Вчитель – організує роботу учнів, подає завдання, разом із учнями складає план підготовки випуску усного журналу, розробляє рубрики, організує  проведення збору інформації.
Учні – працюють над випуском усного журналу, проводять збір інформації, фотографують, беруть інтерв’ю, проводять соціологічне опитування, анкетування, працюють над збором достовірної інформації про об’єкт або подію тощо.
Усний журнал проводиться у вигляді повідомлень за певними рубриками, демонстрацією фото, слайдів, розігруванням сценок.
Випуск усного журналу можна присвятити не тільки висвітленню події із життя колективу, але й визначній події, ювілею видатної людини ( письменника, художника, поета, народного героя)   або ознайомлення учнів із видом, жанром мистецтва, розгляданню історичних подій, творчому шляху видатної людини тощо.
Свято-презентація – форма проведення виховного заходу у вигляді свята, на якому презентується творчі надбання учнів, вчителів, батьків. Обов’язковою умовою свята є наявність ведучого, обирання  різноманітних форм або єдиної форми для проведення презентації.
Презентація може проводитися у вигляді: ділової гри; демонстрації відеофільму /виконані на основі інформаційних технологій/; діалогу історичних чи літературних персонажів; захист на Вченій Раді; гри із залом; іллюстраційного зіставлення фактів, документів, подій, епох, цивілізацій; інсценування реальної чи вигаданої історичної події; наукової конференції; наукового докладу; звіту дослідницької експедиції; прес-конференції; мандрівки; реклами; рольової гри; змагання; спектаклю; спортивної гри;  театралізації (вживання в роль людини, живої чи неживої істоти); телепередачі; екскурсії ч.
Вчитель – організовує підготовку презентацій, разом із учнями обирає тему, визначає форму проведення презентації.
Учні – готують презентацію, добирають матеріал, доповнюють його творчими ідеями та презентують свою роботу на загальному святі.
Проект – проект, як об’єднана навчально-пізнавальна творча діяльність учнів-партнерів, які мають спільну проблему, мету, способи діяльності, узгодженні методи, спрямовані на досягнення загального результату сумісної діяльності.
Головним девізом проектної діяльності школяра є «Все, що я пізнаю, я знаю для чого це мені треба і де я можу ці знання застосовувати».
Створення проекту проходить за певними етапами. В проектній діяльності виявляються три етапи:
 1 етап – підготовчий
Відбувається підготовка проекту, визначається тема і мета проекту.
 Учні: обговорення, пошук інформації.
Вчитель: заява задуму, мотивація, допомога у постановці завдань.
Далі проходить планування проекту:
а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;
б) установлення критеріїв оцінки результату і процесу.
Учні: формулюють завдання і виробляють план дій.
Вчитель: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.
 2 етап – практико-виконавчий
Відбувається збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент).
Учні: збирають інформацію.
Вчитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю.
Далі проводиться аналіз інформації, формулювання висновків.
Учні: аналізують інформацію.
Вчитель: коректує, спостерігає, радить.
Потім  проходить оформлення результатів діяльності.
Учні: виконують технологічні операції, здійснюють самоконтроль.
Вчитель: контроль за якістю оформлення.
 3 етап –  заключний:
На якому відбувається підготовка проекту до захисту. Подання й оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями), а далі презентація проекту, захист, оцінка проекту та оголошення результатів.
Учні: готують проект до презентації та захисту, подають критерії оцінки, презентують та захищають проект.
Вчитель: оцінює проект.
Школа етикету – форма проведення  одного або серії виховних заходів, спрямованих на вироблення норм, правил поведінки учнів у громадських місцях, школі, театрі, транспорті, дискотеці, святі тощо.
Школа етикету навчає учнів етичним нормам поведінки людей у суспільстві.
Вчитель – готує матеріал для проведення школи етикету (життєві ситуації, уривки із літературних творів,листів до редакції тощо), які обговорюються, розігруються дітьми. Педагог керує процесом вироблення разом із учнями загальних правил поведінки, установлення етичних норм спілкування.
Учні – приймають участь у розігруванні ситуацій, обговорюють ситуації, надають оцінку вчинкам, знаходять вірне рішення. Разом із вчителем створюють проект правил етичного спілкування дітей у колективі, суспільстві, проводять захід запитань і  відповідей.
Операція –  форма проведення виховного заходу за невеликий  час для надання термінової допомоги або проведення акції на вирішення проблеми.
Це може бути привітання  для ветеранів, вчителів, батьків або  нагородження переможців змагання чи здійснення  корисно-суспільної справи в рамках школи, колективу класу тощо.
Вчитель –  подає разом з учнями ідею до проведення операції, визначають термін, певні справи, складають план дій, визначають відповідальних.
Учні – приймають рішення про участь у операції, готують допоміжні матеріали, проводять справу, звітують про неї та разом із вчителем відводять підсумки спільної роботи.
Виставка –конкурс – форма проведення колективної творчої справи, в ході якої учні спільно із дорослими учні презентують на виставку свої творчі наробки та приймають конкурсі на кращий експонат виставки
Вчитель – заздалегідь оголошує проведення виставки на певну тему, задає завдання учням на створення експонатів для виставки і висуває вимоги щодо їх оформлення. На дошці розміщує критерії щодо оцінювання робіт, обирає чи запрошує журі для проведення оцінювання дитячих робіт .
Учні  – готують вироби, творчі роботи, оформлюють їх за прийнятими правилами і приймають участь у підготовці виставки.
Після перегляду  творчих напрацювань  учнів оголошуються результати конкурсу, проводять нагородження учасників за обраними номінаціями.
Ведення літопису колективу – форма довготривалого виховного заходу, який проводиться протягом багатьох років.
Перед початком справи вчитель разом із учнями (батьками, вчителями) обирають: стиль, мову  опису визначних подій із життя класного колективу, вирішують питання – які події будуть фіксуватися у літопису, хто буде збирати інформацію для літопису, хто буде оформлювати запис, чи будуть розмішуватися фото матеріали, чи будуть заноситися до літопису події із життя окремих учнів, переможців заходів, конкурсів, обирає спільно з колективом форму літопису (альбом, слайди, книга тощо).
Вчитель – організує ведення літопису, керує процесом регулярного його заповнення, оцінює особистісний внесок у роботу кожного учасника.
Учні – виконують завдання, записують до літопису визначні події, презентують перед класом свої напрацювання.
Турнір – форма колективного або групового виховного заходу, спрямованого на визначення кращого у якійсь справі, творчості ( у мистецтві, спорті, літературі ).
Вчитель – оголошує проведення турніру, разом із учнями приймають правила його проведення, обирають ведучого, визначають номінації, критерії оцінювання  та складають сценарій проведення турніру та план підготовки турніру.
Учні – визначають учасників турніру, готуються  до виступу, приймають активну участь у проведенні заходу.
Після проведення турніру журі оцінює виступи учнів, визначає кращих учасників, нагороджує переможців за обраними номінаціями.
Колективне ігрове спілкування – форма проведення виховного заходу, спрямованого на  налагодження дружніх  стосунків у колективі у формі гри за вигаданим сюжетом, із розподілом ролей. Це може бути телеміст, телефонна розмова, оживлення картинок, робота в малих групах за обраними правилами, організація тренінгу спілкування на ігровій основі.
Вчитель –  керує проведенням спілкування у колі дітей, разом із учнями приймає правила спілкування, розробляє сценарій  заходу, готує ігрові конкурси, руханки тощо.
Учні – приймають участь у проведенні заходу, розігрують ігрові ситуації, проводять  колективні рухливі, інтелектуальні  ігри.
Пошукова стежка – форма проведення колективного пошукового, дослідницького заходу, спрямованого на пошук достовірної інформації,  невідомих сторінок із історії або пошук героїв, сторінок із життя видатних, відомих людей, ветеранів війни, героїв праці, ветеранів –вчителів тощо.
Вчитель – разом із учнями визначають тему, об’єкти,  пошукової діяльності,  складають план дій, маршрут пошукової стежки, відповідальних за роботу. Разом із вчителем учні складають карту пошукової стежки та визначають термін проведення пошукової роботи.
Учні – отримують завдання, проводять пошукову роботу у наміченому напрямку, збирають та обробляють інформацію, підводять підсумки роботи, а потім оформлюють результати у вигляді альбому, слайдів, книжки спогадів тощо.
Екологічна стежка – форма колективної справи, спрямованої на екологічну, просвітницьку роботу у місцевості біля школи, районі, місті. Метою цієї діяльності є збереження скарбів природи, догляд за флорою і фауною міста, боротьба за подолання екологічної забрудненості території.
Вчитель – проводить просвітницьку роботу на тему екологічної небезпеки районів міста, села. Разом із учнями визначають найбільш забрудненні території мікрорайону, проводять дослідницько-пошукову роботу з визначення причини забрудненості та складають план дій щодо подолання, надання корисної посильної допомоги у цих небезпечних районах. Спільними зусиллями колектив визначає територію, яка буде входити до екологічної стежки.
Учні – працюють над створення агітаційних плакатів, буклетів, перелік корисних посильних екологічних справ, визначають терміни та разом із вчителями проводять корисну роботу щодо подолання забрудненості ( суботники, акції тощо).
Художня галерея – форма колективної виховної роботи, яка проводиться з метою презентації творчих досягнень учнів у вигляді оформлення художньої галереї із робіт учнів. Галерея оформлюється за тематикою,  художнім стилем, віком виконавців тощо.
Вчитель – заздалегідь пропонує учням створити творчі роботи ( рисунки, картини, пано, ілюстрації до літературних творів) для організації у школі художньої галереї із робіт учнів, при цьому наголошуючи на вимоги щодо оформлення робіт та терміну на їх підготовки.
Учні – готують творчі роботи, малюють рисунки, оформлюють їх та презентують у класі для участі у галереї.
Діти запрошують своїх вчителів, батьків, учнів школи до відвідування галереї, в якій можуть бути і авторські виставки.
Виставка творчих робіт – форма колективної роботи, яка спрямована на презентацію власних учнівських досягнень.
Вчитель – пропонує учням прийняти участь у виставці творчих робіт та визначає критерії щодо оформлення робіт і перелік виробів, які можуть прийняти участь у виставці. Це роботи з образотворчого, декоративно-прикладного, декоративно-ужиткового мистецтва, авторська виставки тощо.
Учні – готують вироби для прийняття участі у виставці творчих робіт, оформлюють свої роботи за вимогами.
Виставку робіт оформлюють учні разом із вчителями та запрошують на неї всіх бажаючих. Кращі роботи учні відмічають нагородами, відзнаками.
Трудовий десант – форма виховної роботи, яка спрямована на  організацію трудової термінової справи колективу. Справа невелика за об’ємом та проходить за планом, який створює колектив учнів.
Вчитель – пропонує учням виконання трудової корисної справи у вигляді десанту та організує комітет справи, розподіляє завдання.
Учні – приймають разом із вчителем організаційні заходи, готують афішу або рекламу, визначають термін проведення, допоміжні засоби, об’єм робіт та визначають розподіл території ( для прибирання, посадки дерев, висаджування клумб тощо).
Після проведення десанту вчитель разом із учнями підводять підсумки проведеного десанту, визначають кращих „десантників”, проводять нагородження учасників.
Конкурсна програма – форма проведення виховного заходу у вигляді програми, яка складається із конкурсів ( розважальних, танцювальних, пісенних, творчих).
Вчитель  – пропонує учням разом скласти сценарій конкурсної програми, яку будуть проводити у колективі до свята,  визначної події. Педагог створює творчу групу дітей для підготовки для свята.
Учні – підбирають конкурси, готують реквізит, оформлюють залу, приймають участь у проведенні програми, готують призи.
Конкурс-інсценізація – форма проведення виховного заходу, яка організується  з метою розвитку творчих акторських здібностей учнів.
Вчитель- пропонує учням, яких об’єднує у малі групи – трупи, обрати невелику п’єсу, або уривок із літературного твору, пісні для інсценізації.
Учні – обирають твір для інсценування, розподіляють ролі, проводять репетиції, обговорюють костюми, деталі декорацій та приймають активну участь у проведенні конкурсу.
Обране журі оцінює гру акторів, якість інсценізації за обраними критеріями та підводять підсумки конкурсу, нагородження учасників, визначають кращих акторів тощо.
Інтелектуальна гра – форма виховного заходу, яка проводиться у вигляді гри та спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей учнів.
Вчитель – пропонує учням підібрати завдання для інтелектуального конкурсу,  створює творчу групу сценаристів.
Учні –  пишуть сценарій , готують умови  проведення гри, побирають завдання для конкурсу, які отримали від учнів класу і знаходять нові, обирають ведучого,  готують оформлення та реквізит для проведення гри.
Після проведення конкурсу вчитель разом із учнями підводять підсумок гри та визначають кращих учасників-інтелектуальних знавців, учасників підготовки свята.

Ведення літопису колективу – форма довготривалого виховного заходу, який проводиться протягом багатьох років.

Перед початком справи вчитель разом із учнями (батьками, вчителями) обирають: стиль, мову  опису визначних подій із життя класного колективу, вирішують питання – які події будуть фіксуватися у літопису, хто буде збирати інформацію для літопису, хто буде оформлювати запис, чи будуть розмішуватися фото матеріали, чи будуть заноситися до літопису події із життя окремих учнів, переможців заходів, конкурсів, обирає спільно з колективом форму літопису (альбом, слайди, книга тощо).

Вчитель – організує ведення літопису, керує процесом регулярного його заповнення, оцінює особистісний внесок у роботу кожного учасника.

Учні – виконують завдання, записують до літопису визначні події, презентують перед класом свої напрацювання.

Турнір – форма колективного або групового виховного заходу, спрямованого на визначення кращого у якійсь справі, творчості ( у мистецтві, спорті, літературі ).

Вчитель – оголошує проведення турніру, разом із учнями приймають правила його проведення, обирають ведучого, визначають номінації, критерії оцінювання  та складають сценарій проведення турніру та план підготовки турніру.

Учні – визначають учасників турніру, готуються  до виступу, приймають активну участь у проведенні заходу.

Після проведення турніру журі оцінює виступи учнів, визначає кращих учасників, нагороджує переможців за обраними номінаціями.

Колективне ігрове спілкування – форма проведення виховного заходу, спрямованого на  налагодження дружніх  стосунків у колективі у формі гри за вигаданим сюжетом, із розподілом ролей. Це може бути телеміст, телефонна розмова, оживлення картинок, робота в малих групах за обраними правилами, організація тренінгу спілкування на ігровій основі.

Вчитель –  керує проведенням спілкування у колі дітей, разом із учнями приймає правила спілкування, розробляє сценарій  заходу, готує ігрові конкурси, руханки тощо.

Учні – приймають участь у проведенні заходу, розігрують ігрові ситуації, проводять  колективні рухливі, інтелектуальні  ігри.

Пошукова стежка – форма проведення колективного пошукового, дослідницького заходу, спрямованого на пошук достовірної інформації,  невідомих сторінок із історії або пошук героїв, сторінок із життя видатних, відомих людей, ветеранів війни, героїв праці, ветеранів –вчителів тощо.

Вчитель – разом із учнями визначають тему, об’єкти,  пошукової діяльності,  складають план дій, маршрут пошукової стежки, відповідальних за роботу. Разом із вчителем учні складають карту пошукової стежки та визначають термін проведення пошукової роботи.

Учні – отримують завдання, проводять пошукову роботу у наміченому напрямку, збирають та обробляють інформацію, підводять підсумки роботи, а потім оформлюють результати у вигляді альбому, слайдів, книжки спогадів тощо.

Екологічна стежка – форма колективної справи, спрямованої на екологічну, просвітницьку роботу у місцевості біля школи, районі, місті. Метою цієї діяльності є збереження скарбів природи, догляд за флорою і фауною міста, боротьба за подолання екологічної забрудненості території.

Вчитель – проводить просвітницьку роботу на тему екологічної небезпеки районів міста, села. Разом із учнями визначають найбільш забрудненні території мікрорайону, проводять дослідницько-пошукову роботу з визначення причини забрудненості та складають план дій щодо подолання, надання корисної посильної допомоги у цих небезпечних районах. Спільними зусиллями колектив визначає територію, яка буде входити до екологічної стежки.

Учні – працюють над створення агітаційних плакатів, буклетів, перелік корисних посильних екологічних справ, визначають терміни та разом із вчителями проводять корисну роботу щодо подолання забрудненості ( суботники, акції тощо).

Художня галерея – форма колективної виховної роботи, яка проводиться з метою презентації творчих досягнень учнів у вигляді оформлення художньої галереї із робіт учнів. Галерея оформлюється за тематикою,  художнім стилем, віком виконавців тощо.

Вчитель – заздалегідь пропонує учням створити творчі роботи ( рисунки, картини, пано, ілюстрації до літературних творів) для організації у школі художньої галереї із робіт учнів, при цьому наголошуючи на вимоги щодо оформлення робіт та терміну на їх підготовки.

Учні – готують творчі роботи, малюють рисунки, оформлюють їх та презентують у класі для участі у галереї.

Діти запрошують своїх вчителів, батьків, учнів школи до відвідування галереї, в якій можуть бути і авторські виставки.

Виставка творчих робіт – форма колективної роботи, яка спрямована на презентацію власних учнівських досягнень.

Вчитель – пропонує учням прийняти участь у виставці творчих робіт та визначає критерії щодо оформлення робіт і перелік виробів, які можуть прийняти участь у виставці. Це роботи з образотворчого, декоративно-прикладного, декоративно-ужиткового мистецтва, авторська виставки тощо.

Учні – готують вироби для прийняття участі у виставці творчих робіт, оформлюють свої роботи за вимогами.

Виставку робіт оформлюють учні разом із вчителями та запрошують на неї всіх бажаючих. Кращі роботи учні відмічають нагородами, відзнаками.

Трудовий десант – форма виховної роботи, яка спрямована на  організацію трудової термінової справи колективу. Справа невелика за об’ємом та проходить за планом, який створює колектив учнів.

Вчитель – пропонує учням виконання трудової корисної справи у вигляді десанту та організує комітет справи, розподіляє завдання.

Учні – приймають разом із вчителем організаційні заходи, готують афішу або рекламу, визначають термін проведення, допоміжні засоби, об’єм робіт та визначають розподіл території ( для прибирання, посадки дерев, висаджування клумб тощо).

Після проведення десанту вчитель разом із учнями підводять підсумки проведеного десанту, визначають кращих „десантників”, проводять нагородження учасників.

Конкурсна програма – форма проведення виховного заходу у вигляді програми, яка складається із конкурсів ( розважальних, танцювальних, пісенних, творчих).

Вчитель  – пропонує учням разом скласти сценарій конкурсної програми, яку будуть проводити у колективі до свята,  визначної події. Педагог створює творчу групу дітей для підготовки для свята.

Учні – підбирають конкурси, готують реквізит, оформлюють залу, приймають участь у проведенні програми, готують призи.

Конкурс-інсценізація – форма проведення виховного заходу, яка організується  з метою розвитку творчих акторських здібностей учнів.

Вчитель- пропонує учням, яких об’єднує у малі групи – трупи, обрати невелику п’єсу, або уривок із літературного твору, пісні для інсценізації.

Учні – обирають твір для інсценування, розподіляють ролі, проводять репетиції, обговорюють костюми, деталі декорацій та приймають активну участь у проведенні конкурсу.

Обране журі оцінює гру акторів, якість інсценізації за обраними критеріями та підводять підсумки конкурсу, нагородження учасників, визначають кращих акторів тощо.

Інтелектуальна гра – форма виховного заходу, яка проводиться у вигляді гри та спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей учнів.

Вчитель – пропонує учням підібрати завдання для інтелектуального конкурсу,  створює творчу групу сценаристів.

Учні –  пишуть сценарій , готують умови  проведення гри, побирають завдання для конкурсу, які отримали від учнів класу і знаходять нові, обирають ведучого,  готують оформлення та реквізит для проведення гри.

Після проведення конкурсу вчитель разом із учнями підводять підсумок гри та визначають кращих учасників-інтелектуальних знавців, учасників підготовки свята.

ПОГОДЖЕНО: Директор  центру практичної психології і соціальної роботи Тернопільського обласного інституту післядипломної ...