Як виховати успішних дітей

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

ПРОТИДІЄМО БУЛІНГУ: ЧОГО НЕ ТРЕБА РОБИТИ ВЧИТЕЛЮ

1. Стояти осторонь
Чекати і сподіватися, що проблема вирішиться сама собою – марно. Нічого не вирішиться, стане тільки гірше. Якщо ви бачите, що дитину ображають інші діти (а батьки цих дітей і поготів!), обов’язково втручайтеся. Це саме той випадок, коли краще зробити хоч щось, ніж нічого не робити.
2. Не цікавитися життям своїх учнів та учениць
Так, головну роль у вихованні дитини відіграють її батьки, але й у школі вона проводить багато часу, а отже, вчительство не може лишитися осторонь. Необхідно з самого початку вибудовувати довірливі стосунки у класі, діти мають знати, що вони вам можуть довіряти, що ви не промовчите та захистите їх.
3. Забувати про шкільні правила та законодавство
Чи мають право батьки приносити до школи торти та інше частування, а потім влаштовувати у класі свята? Звісно, що ні. Та й хто потім відповідатиме за отруєння чи алергічні реакції у дітей? Якщо ж виникають ситуації, подібні харківській, то варто зауважити, що їх можна кваліфікувати як дискримінацію, а це вже зовсім інший рівень відповідальності.
4. Не давати дитині порад
Найгірше, що можна сказати учням та ученицям – це «Не звертай уваги». Відсутність реакції з боку жертви булінгу не зупиніть булера. Навпаки, агресор побачить, що реакції немає, а отже можна і далі робити, що заманеться.
Психологи радять спочатку спробувати зупинити булера за допомогою вербальних засобів. Так, у випадку спроби агресії жертва має спочатку сказати: «Ти поводиш себе агресивно», а потім запитати: «Ти що, злий?» або «У тебе сьогодні поганий настрій?», потім варто продемонструвати, що ви розумієте, чому кривдник поводить себе саме так, і запитати: «Ти хочеш видатися крутим Ти хочеш мене образити?». Такі слова змусять  кривдника розгубитися, і саме у цей момент необхідно розказати йому про власні почуття: «Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні/чіпають мої речі/намагаються спровокувати на бійку» тощо. Насамкінець варто навести аргументи: «Твоя поведінка суперечить правилам класу!».

Розкажіть, що говорити все це варто впевненим тоном, при цьому краще втриматися та не плакати, адже саме такої емоційної реакції і прагне булер.

5. Замовчувати справу
Так, ніхто не хоче, аби його клас чи школа «прославилися» через булінг. Але, приховавши такі факти, ви ризикуєте ще більше – якщо ситуація погіршиться, про неї все одно рано чи пізно дізнаються, тільки наслідки будуть набагато неприємнішими. Говорить із булерами, викликайте їхніх батьків, повідомте адміністрації, зверніться до психолога, а якщо потрібно – і до вищих інстанцій.
6. Вважати, що одна виховна бесіда вирішить проблему
Ні, одна бесіда з булером та жертвою нічого не вирішує. Булінг – невипадкове явище, він пов’язаний з якостями особистості кривдника, який прагне встановити свою владу над іншими. Така людина робить все доволі виважено та холоднокровно, а отже і заходи щодо неї мають бути іншими. Саме тому булінг є викликом усій школі як організації, такі випадки вимагають системних рішень на рівні адміністрації, зміни самої організаційної структури.
7. Думати, що ви поганий вчитель
Коли у класі трапляються випадки булінгу, то дехто з вчителів та вчительок починає звинувачувати у цьому себе: «Якщо в мене це сталося, то я погано виховую дітей». Насправді булінг може трапитися у будь-якому класі й у будь-якого вчителя. Ви в цьому не винні. Так і само боротися одному теж не варто. Цькування можна перемогти тільки тоді, коли весь шкільний колектив об’єднується проти цього. Тільки системні та злагоджені дії допоможуть викорінити це явище.

Але головне: не можна дозволяти батькам робити все, що їм заманеться, а тим більше – ображати іншу дитину, яка, поки знаходиться у школі, перебуває у зоні відповідальності вчительки чи вчителя.

Як виховати дитину, щоб не було потреби на неї кричати: 7 простих правил

Домашнє виховання — це індивідуальний підхід кожного з батьків до своєї дитини. Більшість застосовує ті правила, якими користувалися минулі покоління.

На жаль, крики, залякування і тілесні покарання ведуть до незворотних наслідків в психіці чада. Але як не зірватися, коли дитя поводиться по-хамськи, сперечається і грубіянить? Здається, неможливо. Тому постарайтеся виховати дитину так, щоб у вас не було потреби на неї зриватися. При правильному підході вона не просто подасть вам склянку води в старості, а зробить щось більше …

1. Не кричіть на дитину

«Кращий спосіб зробити дитину хорошою — зробити її щасливою» , — говорив Антуан де Сент-Екзюпері. Малюк, на якого постійно лаються батьки, відчуває себе нелюбом. Ви вихлюпуєте на нього негатив, який він згодом спроектує на вас. Або ж, навпаки, через лайку вона стане «слухняною тихонею», яка перетвориться в безвольного підлітка. Тому, якщо ви не хочете такого розвитку подій, навчіться розмовляти спокійно. У підсумку ви помітите, як змінюється поведінка дитини.

Якщо вам складно стримувати себе, розберіться, чому ви роздратовані і кричите. Можливо, це погана успішність в школі або відмова їсти кашу? Тому наступного разу морально підготуйте себе до такої ситуації і сплануйте розмову. А ще зверніть увагу на причини, подивившись в корінь проблеми. Двійка з математики — зменшіть навантаження з інших предметів і займіться нею. Не їсть кашу — а ви самі її пробували? Якщо так, тоді приготуйте страву за новим рецептом. Гречка, яка приправлена ​​тільки сіллю і маслом, — не найкращий варіант для сучасної дитини. Є стільки цікавих ідей.





2. Хваліть дитину

Психологи кажуть, що дитину треба хвалити частіше, ніж лаяти. На жаль, привід буває складно знайти. Але ви спробуйте. Уявіть картину. Ви приходите з зборів, сина вдома немає, постіль не застелена, уроки не зроблені, а він гуляє. Тут він з’являється і чекає, що ви знову почнете на нього кричати. А ви скажіть щось приємне, похваліть за успіхи в географії. Загалом, знайдіть за що. Потім попросіть сісти за уроки, тепер він зробить це без лайки. Ось і відпав привід кричати. Не бійтеся хвалити дитину, але і не потурайте її капризам.

3. Не завищувати вимоги

Не варто очікувати від дитини занадто багато чого. Можливо, вона не сильна в математиці, зате відмінно малює і пише вірші. Знайдіть те, що у неї виходить найкраще, потім це розвивайте. Не треба кричати, якщо вона вчиться погано, можливо, вона виросте геніальним художником. Розслабтеся і не змушуйте її стрибати вище голови.

4. Станьте прикладом для наслідування

Діти все повторюють за своїми батьками. Коли ви не караєте чадо, а показуєте йому на своєму прикладі, як долати труднощі, ви виховуєте цілеспрямовану дитини. Малюки, у яких авторитетні батьки, виростають більш впевненими в собі, допитливими і відкритими.



5. Подружись з дитиною

Дружба з дитиною — це значить, що вона повинен знати, що в будь-яку секунду зможе до вас звернутися. В результаті від спілкування вона отримає допомогу і пораду, а не осуд. Коли ви будете перебувати в досить близьких стосунках, вам самим не захочеться на неї підвищувати голос.

6. Присвячуйте їй свій час

Хоча б 15 хвилин в день приділяйте увагу дитині. У ці моменти робіть саме те, що малюк сам хоче. Почитайте книгу, подивіться його улюблений мультфільм 15 разів або просто попийте чай і поговоріть. Якщо йому не буде вистачати уваги, він почне шукати її в інших людях і компаніях. На жаль, не завжди позитивних.

7. Полюбіть себе

Якщо ви самі по собі гармонійні, то не захочете зриватися на дітях. Часто батьки кричать через те, що втомилися і їм не вистачає часу. Вирішіть спочатку свої проблеми, а потім прийміть виховувати дитину. Якщо батько щасливий, він не буде кричати.



Потрібно не тільки вчитися не кричати на дитину, але і викорінити причину гніву. Виховуйте себе, зрозумійте, чому деякі події відбуваються в житті, і вже тоді підвищувати голос на малюка у вас не буде бажання і приводу.

Як «метод черепашки» допоможе вчителю опанувати новітні технології

Сучасний вчитель щодня стикається з новими викликами, які приносять технології. Застарілий підхід до освіти може вповільнювати навчання, але є способи, за допомогою яких можна зробити роботу простішою та ефективнішою вже завтра. Почніть із себе, щоб їх опанувати. Вікі Девіс розповідає, що зробити для знищення неефективних шаблонів мислення.

Довідка

Вікі Девіс — вчителька із США та популярна блогерка на тему освіти, авторка книжок і лідерка в галузі технологій та інновацій. Вона виступає в Google та Microsoft з лекціями про використання новітніх технологій у школах, а її блог Coolcatteacher входить у ТОП-50 світових блогів про освіту.

Завдяки її книгам «Reinventing Writing» і «Flattening Classrooms, Engaging Minds» вчителі зможуть відкрити світ технологій для своїх учнів. А кожен, хто підписується на розсилку Вікі, матиме змогу завантажити її безкоштовну електронну книгу «10 Habits of Bloggers that Win».

— Вчителю може здаватися, що інновації важко впроваджувати в робочий процес, адже ти й так перевантажений поточною роботою. Та, може, є приємний спосіб втілити це в життя? — усміхається Вікі Девіс. — Мій досвід в учительстві — 16 років, увесь цей час я викладаю. А ще як блогер мандрую світом. Ось мої правила й маленькі поради, користуйтесь із задоволенням.

Обирайте «метод черепашки» і «велику трійцю цілей»
Хочете зробити щось дуже класне й креативне для своїх учнів? Робіть! Але поступово. Технології, які ви збираєтеся використовувати в класі, залежать від цілей, які переслідуєте. І ось мій секрет: треба впроваджувати всі інновації крок за кроком, потихеньку. Дотримання цього правила дало мені змогу так далеко зайти. А зайшла я далеко — у 2017 році мене назвали найвпливовішим освітнім блогером у Twitter у всьому світі.

Отож, між заняттями в мене було тільки 15 хвилин для себе. І я вирішила: знаходитиму два дні на тиждень, коли буду вчити щось нове й розповідати своїм учням. Називаю цей шлях «методом черепашки» — іти вперед, хоч і дуже повільно. А якщо ви оберете шлях «зайця» і впроваджуватиме багато інновацій у навчальний процес за короткий проміжок часу, то швидко познайомитеся з вигоранням. Тож краще бути повільною, але мудрою черепашкою.


Як штучний інтелект уже давно вирішує за нас

А ще я щиро переконана, що викладачу треба виділити дві години на день для особистісного розвитку. Напишіть цілі, яких хочете досягти, і щодня робіть щось невелике для їх досягнення. Особисто я використовую «метод трьох цілей». Прошу вас, не пишіть собі в тижневику список з 50 цілей! Озвучте лише три. Називаю це «велика трійця». У мене, наприклад, завжди є якась трійця вчительських цілей. Навіть коли хочете вирішити якусь життєву проблему, обирайте рівно три підходи, які допоможуть це зробити.

Перш ніж навчати — встановіть стосунки довіри
Вчитель ХХІ століття має прагнути виконати установку «вибудувати позитивні відносини з учнями». Соціальна взаємодія — потужний фактор, який впливає на процес навчання. Це може здатись неймовірним, але численні дослідження свідчать, що соціальна взаємодія з учнями важливіша, аніж академічна. Діти пручатимуться шкільним правилам та активностям і не хотітимуть вчитися в людей, до яких не відчувають симпатії, яких бояться чи не поважають.

А порада директорам шкіл така: знайдіть у вашому колективі людину, яка стане лідером з інновацій, та «заразіть» її допитливістю. Кажіть: «Я не знаю, як досягти ось такого результату. Допоможіть мені!» Дайте вашим викладачам бачення того, що треба досягти, а вони мають вирішити, як це зробити. Результат вас здивує.

Зробіть так, щоб ваші учні полюбили співпрацю
Дослідження доводять: найбільш високооплачувана робота — у сегменті, де працівник має проявити креативність. Тестування, яке нині популярне в усіх школах світу, може навчити добре складати тести, але аж ніяк не ефективно вирішувати проблеми. Як із цим впоратися?

Це своєрідний виклик у бік технологій від живої людини, адже людство прагне все автоматизувати, забуваючи, що машини не володіють мистецтвом soft skills.


ТОП-5 інновацій, до яких варто підготуватися вже сьогодні

Я помічаю, що коли об’єдную дітей у групи та обираю серед них проджект-менеджера, то вже через кілька днів виявляються учні, які просять працювати поодинці.

Таким кажу: ви вже не можете бути найкращими, якщо не бажаєте навчитися працювати з людьми, а у вашому житті буде дуже багато людей. Бути «милим відмінником» — не значить бути по-справжньому хорошим учнем. З’являться на горизонті трієчники, які володіють мистецтвом співпраці та побудують лабораторії за 10 мільйонів доларів. Тому будьте допитливими до інших людей вже зараз.

Створіть персональну «раду мудреців»
Знайдіть блоги людей, чиї думки поділяєте, хто вас надихає і в кого вам хотілося би вчитися певних речей. Це й буде ваше «коло мудреців». Ви можете цього не помічати, але з часом ви стаєте схожими на людей, з якими спілкуєтесь! Не бійтесь комунікувати з тими, хто вас надихає, у соцмережах — мій досвід показує, що багато з них дадуть відповідь і стануть добрими знайомими.

І тримайте в думці, що й ви для когось можете бути джерелом натхнення — тож слідкуйте, щоб не стати токсичним у спілкуванні, навіть якщо ви дуже зморені й заклопотані.

Створіть з дітьми фан-сторінки історичних фігур і… хімічних елементів
Розповім для любих вчителів невеличкий приклад використання новітніх технологій, що розпалять учнівський азарт. Запропонуйте дітям самостійно дослідити шлях видатних історичних постатей, які приваблюють їх найбільше, та створити імпровізовану фан-сторінку зіркової постаті.


8 інтерактивних сучасних ігор, які пожвавлять урок

У процесі створення інфографіки та розповіді для класу ваші підопічні мають відібрати найяскравіші факти, запам’ятати дати, дізнатись особливості характеру, які допомагають видатним людям стати такими.

Ще одна знахідка-цікавинка — створення фан-сторінки хімічних елементів. Це має бути пошук та візуалізація видатних якостей того чи того елемента періодичної таблиці. У кінці циклу занять у вашого класу збереться неймовірна таблиця «героїчних» хімічних елементів.

Маленький секрет успіху для вчительського блогу
Я почала вести блоги в 2005 році тільки тому, що хотіла навчити своїх дітей записувати блоги! Уже через рік мій блог читали тисячі людей, а цього року кількість підписників сягнула 100 тисяч. Мій секрет? Нічого незвичного: максимально корисний контент. Якщо відчуваєте в собі сили заснувати свій блог, перше правило — не пишіть у стилі докторської дисертації. Стиль подання має бути зрозумілий навіть п’ятикласнику. До того ж Google із часом штрафуватиме вас, якщо писатимете надто складно. Якщо хочете, щоб ваш блог з’являвся на перших сторінках у пошуку — пишіть просто.

Як запобігти булінгу

Як запобігти булінгу? Поради та вправи для розвитку емпатії

Аналіз причин агресивної поведінки у суспільстві; поради, ігри та вправи для розвитку емпатії, які можна використати, щоб запобігти проявам агресії та цькування.
Насміхатися, демонструвати свою зверхність, ігнорувати, принижувати... Погодьтесь, таке ставлення як у дитячо-підлітковому, так і в дорослому товаристві, на жаль, не рідкість.

Булінг і мобінг – поняття, які позначають психологічне насильство серед підлітків чи дорослих, – є не тільки у всіх на вустах. З проявами такого ставлення, ймовірно, стикався кожен. Що є причинами виникнення агресивної поведінки, чому це настільки поширено?

Останнім часом багато говорять про те, як подолати булінг у сучасній школі. А чи існують способи попередження цього явища, які дозволять викорінити першопричину, а не боротися із наслідками?

Що змушує людину стати агресором і кривдником?
Чому людина проявляє байдужість до оточуючуих? Чому демонструє нетерпимість і агресію? Ці емоції не існують відокремлено, вони обов'язково обумовлені певними причинами.

Швидше за все, більшість пам'ятає класичний малюнок з підручника біології про чоловіка і капелюх. І пояснення – реакція залежить від темпераменту людини.



Візуалізація типів темпераменту

Однак не тільки. Чи звертали ви увагу на те, як на одну і ту ж ситуацію реагує людина, перебуваючи в різних емоційних станах? А чи бачили ви тих, хто, відчуваючи себе задоволеним чи щасливим, кривдив би інших? Ймовірно, ні!

Тож поведінка кривдника обумовлена певними психологічними причинами. Наприклад:

негативний досвід – доводилося бути жертвою цькування, тому пережитий страх, відчуття беззахисності не дозволяє особистості бути собою, а вимагає наслідування певного обраного «безпечного» образу;
непорозуміння з іншими – з певних причин не вдається знайти спільну мову з оточуючими, а демонстративна поведінка – це виклик або спосіб привернути до себе додаткову увагу всіма можливими способами;
власні комплекси – низька самооцінка через несприйняття власної зовнішності чи заздрощі до інших через недооцінку своїх умінь тощо.
Отже, щоб викорінити прояви агресії один до одного як у дорослому, так і дитячо-підлітковому середовищі, потрібно навчитися, перш за все, розуміти емоції інших, ставити себе на їхнє місце із запитанням: «А що він/вона відчуває зараз?». Це вміння називають емпатією.


Скрайбінг «Революція людських відносин | Емпатія» (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Що таке емпатія і чому це важливо
Емпатія (з грец. empathia – співпереживання) – це здатність розуміти та відчувати емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» і скеровувати власну поведінку відповідно до цього.


Мультфільм «Емпатія» (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Чому це важливо? Незалежно від характеру та уподобань, кожен прагне відчувати свою приналежність до чогось більшого, ніж він є сам – до певної групи чи спільноти, яку щось єднає. Відповідно, кожен потребує розуміння та підтримки інших.

Пам'ятаєте фільм режисера Станіслава Ростоцького «Доживемо до понеділка»? Одна з ключових фраз із фільму: «Щастя  – це коли тебе розуміють!». Тому в глобальному сенсі можна говорити про те, що, розвиваючи емпатію у своїх учнів, ми допомагаємо їм навчитися швидко знаходити спільну мову з оточуючими. А там, де панує порозуміння і взаємоповага, немає місця цькуванню!

Вправи та ігри для розвитку емпатії
Як стверджують результати досліджень, 98% людей мають вроджені задатки до емпатії. Тому ці здібності можна розвивати. Пропонуємо кілька цікавих творчих вправ та ігор.

Вправа «Що  трапилось з  героєм?»

Принцип виконання: Перегляньте разом з учнями світлини людей, які переживають певні емоції, та обговоріть, що могло їх викликати, поставивши запитання, наприклад: «Як  ви думаєте, що відчуває в цей момент людина, яка зображена на світлині?», «Про що «говорить» обличчя та пози персонажа (його руки, плечі, вираз обличчя тощо)».

Запропонуйте школярам  скласти розповідь про  події, що викликали зображену ситуацію.



Емпатія = співпереживання

Вправа «Як вчинити»

Заздалегідь підготуйте декілька сюжетних зображень конфліктного змісту. Наприклад:

Усі  навколо працюють, а одна дитина сидить без діла.
Діти  граються, а одна дитина стоїть осторонь з похмурим обличчям.
Хтось плаче, а поряд однолітки сміються.
Принцип виконання: Розкладіть картки на столі зображенням униз. Запропонуйте учням узяти будь-яку картку навмання, описати подію, яку відтворено на малюнку, та запропонувати свій вихід із конфліктної ситуації.

Така вправа вчить школярів бути більш спостережливими, уважними та піклуватись про інших.

Вправа «Знайди причину»

Принцип виконання: Під час класної години перегляньте з учнями фільм або мультфільм, персонажі якого конфліктують або кривдять одне одного,  запропонуйте разом поміркувати та обговорити, чому таке відбувається.

Для школярів молодших класів можна використати історію однієї з казок, наприклад, «Попелюшка». Після перегляду організуйте обговорення, запропонуйте школярам разом висловити свої припущення, чому саме зведені сестри знущаються над Попелюшкою.

Вправа-гра «Уяви себе на місці...»

Для цієї ігрової вправи знадобляться картки з назвами явищ природи і різноманітних предметів. Наприклад: веселка, промінь, бур'ян, стіл, річка тощо.

Картки роздаються у довільному порядку. Головна умова – ніхто в групі не повинен бачити, кому які картки дісталися.

Принцип виконання: Завдання кожного учасника – вигадати невеличку емоційну розповідь від імені предмета (явища), передавши найбільш точно певні особливості, притаманні явищу чи предмету, не називаючи його. Інші учасники повинні відгадати, про що саме йдеться.

Формат розповіді може бути таким: «Я сумний (щасливий), коли …», «Я відчуваю особливе натхнення тоді...».

Переможець гри – той, кому вдасться найбільш точно і водночас завуальовано розповісти про свого персонажа.

Цю вправу краще проводити зі старшокласниками. Вона розвиває творче мислення, дозволяє учням «вживатися» в ролі інших та навчитися аналізувати різні емоційні стани.


The Importance of Empathy (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Гра «Відгадай емоцію»

Перш ніж проводити цю гру, необхідно підготувати маленькі шматочки аркушів, де попередньо написати назву емоцій, які треба буде відтворити окремим гравцям.

Хід гри: Обирається ведучий, він виходить із кабінету. У цей час учитель пропонує учням обрати будь-який аркушик з емоцією, яку в подальшому доведеться зобразити жестами і мімікою.

Після того, як ведучий повертається до кабінету, всі приймають пози і вираз обличчя у відповідності з обраним кожним членом групи емоційним станом. Ведучий має відгадати, яку саме емоцію виражає кожен з гравців. Той, чию пантоніму не відгадали, стає ведучим.

Навчіть своїх учнів дивитися на світ очима інших! Це допоможе їм швидко знаходити спільну мову з оточуючими, цінувати спілкування та відчувати себе щасливішими!

7 ознак того, що ви – чудовий учитель

Усі вчителі прекрасні! І ми доведемо це.
Ми впевнені, що кожен учитель – майстер своєї справи, тому заслуговує на найвищу оцінку з боку школярів, батьків та адміністрації. Але навіть найкращі іноді починають сумніватися у власних силах та замислюватися над тим, чи правильно вони поводяться з учнями. Але, швидше за все, ці хвилювання не мають вагомих підстав, а щоб ви остаточно у цьому впевнились, пропонуємо вам напередодні Дня вчителя переконатися у тому, що ви крутий педагог. Ці ознаки точно є у вас!

1. Ваші учні не приховують своїх емоцій


Звісно, ніхто не хоче бачити своїх учнів сумними чи роздратованими, але якщо вони не бояться продемонструвати вчителю власні емоції, бути відвертими, то це добрий знак. Це означає, що вас сприймають як старшого товариша, а не як сторонню людину.

2. Ви допомагаєте учням ставати кращими


Заохочуючи дітей до розвитку їхніх талантів та інтересів, ви вчите їх наполегливості та допомагаєте досягати мрій. Ви навчаєте школярів бути добрими, співчутливими, здатними допомогти. Ви робите все правильно, будьте певні, учні ще довго будуть згадувати вас з теплотою!

3. Учні можуть звернутися до вас зі своєю проблемою


Будьмо чесними: далеко не кожна дитина може розповісти навіть власним батькам про свої проблеми чи провину. Не завжди така поведінка є ознакою проблем у родині, інколи діти самі себе «накручують», але знайти людину, яка їх розуміє та не буде даремно засуджувати, все одно важливо. І краще, якщо це буде вчитель.

4. Учні не бояться вашої реакції


Чому навіть у критичних ситуаціях школярі так часто вперто мовчать, нічого не розповідають? Тому що впевнені, що їх будуть сварити! Звісно, якщо діти неправі, їм необхідно це пояснити, але спокійно та виважено.

5. Учні знають, що ви їх розумієте


Діти бувають різні, але вчитель, який розуміє кожного та не вішає на учнів ярликів, на кшталт «бешкетник», «невиправний двієчник», «жадібний», завжди користуватиметься повагою учнівства.

6. Ви не боїтеся визнавати власні помилки


Ми всі помиляємося, але далеко не кожен визнає свої помилки. Особливо важко сказати про свою неправоту дорослій людини, особливо якщо це стосується дітей. А от якщо ви чесні, відкриті та здатні визнати, що були неправі, то любов учнів гарантована!

7. Ви хвилюєтеся за безпеку учнів


Гарний вчитель не просто побудує довірливі стосунки з учнями, він ще й спрямує їхню енергію у позитивне русло та встановить певні обмеження, що принесе тільки користь. Адже всім нам відомо, що повна відсутність кордонів ні до чого хорошого не призводить, але обмежувати при цьому треба не суворо, а м’яко. Це тонка межа, балансувати на якій може лише досвідчений педагог.

Чудового Дня вчителя всім!

6 вправ-тренінгів для вдалого проведення батьківських зборів

Цікаві та прості вправи, які допоможуть вам весело та з користю провести батьківські збори.
Давайте чесно, хтось із класних керівників у захваті від переспективи проводити батьківські збори? Чи, може, хтось чекає на них з великим нетерпінням? Мабуть, таких вчителів буде не так багато, а все тому, що у більшості випадків батьківські збори є нецікавими та нудними, присвяченими лише оцінкам, поведінці учнів тощо. Але збори можна зробити цікавими і корисними як для батьків, так і в перспективі – для ваших учнів. Зробити це можна за допомогою спеціальних тренінгів, спрямованих на покращення розуміння батьками власних дітей.

Вправа 1. Коло емоцій
Мета: Налаштувати на роботу, підняти настрій, допомогти розслабитися.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Батьки сідають у коло, а потім кожен по черзі (почати може класний керівник) за допомогою лише однієї міміки передає якусь емоцію, а всі по черзі намагаються її повторити. Вправа закінчується, коли всі учасники передадуть свою емоцію.

Після того, як вправа завершиться, запитайте у батьків, чи легко було відтворити емоцію, яку їм передала інша людина, та що вони при цьому відчували. І які емоції передавати простіше та приємніше – позитивні чи негативні?

Вправа 2. Продовж речення
Мета: Позитивно налаштувати учасників до теми зборів.

Час: 5-7 хвилин.

Хід вправи: Спочатку можна запитати, чи завжди батькам вдається без проблем знайти спільну мову зі своїми дітьми. Потім класний керівник задає тему, формулюючи речення, яке батьки мають продовжити. Наприклад: «Щоб краще розуміти свою дитину, я...» – і кожен з присутніх по черзі у кількох словах розповідає свій рецепт вдалого спілкування з дитиною.

Вправа 3. Дати оцінку
Мета: Навчити правильно спілкуватися з дітьми, виявити помилки та недоліки, проаналізувати їх.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Батьків треба об’єднати у декілька груп залежності від кількості учасників зборів. Задається проблемна ситуація: наприклад, треба уявити, що дитина прийшла після занять у музичному гуртку та сказала, що більше не хоче туди ходити, а мріє навчитися малювати. Як реагувати? Кожна група отримує завдання:

1-ша група: Ви погоджуєтеся з рішенням дитини. Як саме ви виражатимете згоду, що ви говоритимете, яким тоном? Складіть список фраз та слів, якими користуватиметеся.

2-га група: Ви проти такого рішення. Як саме ви висловите свою незгоду, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, якими будете користуватися.

3-тя група: Ви впевнені, що такі ситуації варто вирішувати дипломатично, тому вирішуєте, що краще дати чітку оцінку діям дитини, так вона зрозуміє, що краще. Як саме ви дасте цю неупереджену оцінку, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, які використовуватимете.

Кожна група має по черзі продемонструвати результати своєї роботи. Потім усі разом аналізують результати та визначають, як все ж таки краще спілкуватися.

Вправа 4. Мої відчуття
Мета: Дати зрозуміти, що кожна людина, особливо діти, заслуговують на увагу до своїх досягнень та позитивну оцінку.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Вправа сформована у вигляді короткого бліц-опитування. Класний керівник ставить питання та рандомно обирає когось з батьків, хто буде давати відповідь. Питання можуть бути такими:

Чи подобається вам чути похвалу від інших?
Що саме відчуваєте, коли вас хвалять?
Чи хвалите ви самі себе? Як часто?
Як часто ви хвалите інших людей?
За що можна їх похвалити?
А як часто та за що ви хвалите свою дитину?
Як вона на це реагує?
Після того, як усі відповіді будуть отримані, класний керівник може запитати в учасників, чи є у них досягнення (великі чи скромні – не має значення), або справи, якими можна пишатися, чи люди, яким вони допомогли. А потім в якості рефлексії попросіть батьків подумати над тим, щоб змінилося, якби їхні досягнення/справи/допомога не були б оцінені. Щоб вони відчували?

Вправа 5. Вішаємо ярлики
Мета: Показати, наскільки шкідливим є навішування ярликів на дітей.

Час: 10-15 хвилин.

Хід вправи: Класний керівник об’єднує батьків у групи по-двоє/по-троє. Кожному з групи видають та прикріплюють бейджик з певним написом, наприклад: «Розмовляй зі мною так, ніби я не здатен щось розуміти», «Будь привітним», «Будь непривітним», «Кажи, що я нічого не вмію і ні на що не здатен», «Підбадьор мене» тощо. При цьому прикріпити бейджик треба так, щоб учасник не бачив, що саме на ньому написано, а отже, не знав, як з ним розмовлятимуть.

А щоб вправа стала цікавішою, учасникам групи треба дати спільне завдання, наприклад, намалювати картину. При цьому під час роботи вони мають спілкуватися один з одним так, як написано на бейджиках. Коли картина буде намальована, класний керівник має запитати: «Чи подобається вам таке спілкування, коли до вас звертаються таким чином?»

Вправа 6. Хвалимо правильно
Мета: Навчитися правильно висловлювати власні емоції та хвалити дітей.

Час: 15 хвилин.

Хід вправи: Хвалити дітей треба правильно, а навчитися цьому зовсім не складно. Саме для цього існує мистецтво якісної похвали. Така похвала складається з трьох частин:

Опис того, що ви бачите.
Опис того, що ви відчуваєте.
Узагальнення (має продемонструвати дитині її сильні сторони).
Потім класний керівник знову об’єднує учасників у групи по двоє-троє осіб і озвучує проблемну ситуацію. Уявіть, що ваша дитина вперше сама зробила всі уроки/приготувала вечерю/склала іспити на відмінно. Похваліть її саме за цією схемою. А потім подумайте: чи складно це було зробити? А що ви при цьому відчуваєте?

Такі прості на перший погляд вправи допоможуть батькам краще зрозуміти дітей, а як наслідок – покращити стосунки не тільки у родині, а й у класі. Спробуйте!

Будь-яка дитина є такою, якою виховали її батьки

Кожному з батьків необхідно знати одну важливу річ … Будь-яка дитина є такою, якою її виховали її ж батьки. І якщо наше чадо робить щось не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти і добре подумати, що вони робили не так і як це можна виправити. Їм виправити, батькам.

«… я зрозуміла, що люди в Інтернеті набагато тупіші та більш відразні, ніж моя дочка. Це плюс».
З відповіді мами 11-річної дівчинки на коментар в ФБ

Перекладаємо на українську мову: «Моя дочка тупа і відразна. Слава Богу, є люди набагато тупіші та більш відразні».

Матусі, я вас всіх люблю, але дітей шкода.

Знаєте, чого ніяк не хочуть розуміти 99% батьків, які приходять до мене на консультації? Що дитина у них вийшла такою, якою вони, батьки, її виховали. Що всі комплекси, недоліки, всі «він нічого не хоче», «вона зовсім знахабніла», «він мене має за порожнє місце» – це результат їх батьківського піклування. Якщо тільки дитина не з’явилася в родині в свої 14 років.

Так ось. Заявляю впевнено і офіційно: дитина – така, якою ми її виховали.



Розмови про вплив поганої компанії, Інтернету, шкільних вчителів, обставин, неправильної генетики – це лише спроби зняти з себе відповідальність і знайти винних у власних помилках.

Так, погана компанія запропонує ВАШІЙ дитині наркотики, візьме з собою на пограбування кіоску і розповість, звідки беруться діти. Так, Інтернет розкаже ще й про те, як саме зачати цих дітей, покаже тупі іграшки і запропонує ВАШІЙ дитині кілька безболісних способів самогубства.

Так, шкільні вчителі не особливо хвилюються через те, щоб ВАША дитина отримала якісну освіту. Так, держава сьогодні анітрохи не переживає, скільки ви працюєте, щоб нагодувати ВАШУ дитину. Так, прадід чоловіка був бандитом з великої літери, а у ВАШОЇ дитини такий самий колір очей …

ЧИТАЙТЕ:  Ця пара заснула назавжди, проживши в шлюбі 77 років
Побачили ключове слово? Тому що при правильному підході всі ці фактори не будуть мати ніякого впливу.

А тепер давайте поміркуємо. Помилки робили ми. Удобрювали рослину ми. Забували поливати і протирати листочки теж ми. Ми переклали її з підвіконня на книжкову полицю – ну і що, що світла не вистачає, головне – так красивіше і НАМ зручніше. Дозволили кішці ходити під неї в туалет. Під час веселих свят кидали в квітковий горщик недопалки і кісточки від курки. Рослина зів‘яла, припинила рости і з горщика погано пахне. Хто винен? Рослина?

Змушувати того, хто молодший і слабший, розплачуватися за помилки того, хто старший і сильніший – підло. Карати за те, чого самі не змогли сформувати – підло. Вішати ярлики, особливо прилюдно – підло.
Нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.

Аня дуже заважає своїй мамі. Тому що мама хоче вийти заміж, а Аня не подобається її обранцеві. Якщо чесно – є за що. Аня в свої 14 років вже добре знайома з алкоголем, відмовляється прибирати у своїй кімнаті, ночами сидить за комп’ютером і пащекує до мами з вітчимом такими словечками, яким позаздрив би боцман зі сорокарічним стажем. У Ані не складаються стосунки з класом, у неї немає подруг. Минулого року вона повернулася зі школи з виголенею скронею і малиновим волоссям.

Аня заплакала під час нашої розмови, коли ми торкнулися ночей «ВКонтакті». «А що мені ще робити вночі?! – кричала Аня. – Мені страшно! Мені треба, щоб хтось зі мною розмовляв! Я боюся залишатися сама, а вона з 8-ми років залишає мене ночами, тому що йде грати в більярд! А тепер до свого чолов’яги їде! »

ЧИТАЙТЕ:  Меган Фокс підкорила мережу знімками своїх дітей: моделі з пелюшок!
Мене зовсім не дивує, що місяць тому Аню п’яну привели додому люди, які не пройшли повз дівча, що сиділо на лавочці.

Тому що і малинове волосся, і алкогольні коктейлі, і нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.

Але мама Ані щиро впевнена, що їй просто не пощастило з дочкою. Мама вважає, що 6 переїздів з міста в місто і п’ять шкіл за сім шкільних років не повинні були вплинути на нормальну дитину. Що 14-річна дівчинка повинна зрозуміти, що мама ще молода і хоче влаштувати своє життя – вийти заміж і народити малюка. З яким їй, звичайно, обов’язково пощастить… У відповідь на моє запитання про більярд вона, з інтонаціями повної впевненості в своїй правоті, сказала: «Я йду вночі, а вночі діти повинні спати!»
Мама каже, що я нечупара? Гаразд, я нею буду.

Як часто чую я від батьків претензії до дітей! І як не часто бачу розуміння того, що власні помилки необхідно виправляти самим. Вазон, який гине в горщику, можна врятувати. Змінити землю. Перекласти його туди, де йому буде вистачати світла і повітря. Поливати за графіком. Обережно відламати відмерлі листочки. Підживлювати. Не пускати до кімнати кішку … А якщо цього не робити, то краще буде пересадити його, наприклад, до лісу.

Але тоді вже не розраховуйте, що він буде тішити своїми барвами і запахами, весняним пробудженням і ошатною зеленню посеред зими. Або найняти садівника за великі гроші, нехай доглядає. Але тоді погоджуватися з тим, що перший пелюстки побачить садівник, а не господар. А з недопалками і кішкою він – так, не тішить, а заважає і дратує.

ЧИТАЙТЕ:  Ось чому я в фітнес зал більше ні ногою ... і не вмовляйте!
Якщо людині постійно говорити про те, що вона – свиня, вона рано чи пізно почне хрюкати. Якщо вважати, що дочка в 11 років тупа і огидна, вона обов’язково такою стане.

Багато хто, напевно, не повірять, але всі наші діти насправді дуже слухняні. Мама каже, що я нечупара? Гаразд, буду нечупарою. Тато вважає мене занудою і скиглійкою? Піду поплачу! Прислухайтеся до себе. Почуйте, що і як ви говорите дитині. Уявіть себе на її місці. Спробуйте відчути, що відчуває вона!
Вчинок можна виправити, а людина не може стати іншою.

Кілька років тому мені довелося відмовитися від послуг доглядальниці після того, як я почула її розмову з моїм трирічним сином: «Ти поганий хлопчик! Хороші хлопчики так не роблять!» Вона не розуміла головного: мій син – добрий. Так, він зробив негарний вчинок. Але він виправиться, саме тому, що він хороший!

Батькам треба взяти за правило одну дуже просту річ: ми засуджуємо не дитину, а її вчинок!

Треба навчитися розділяти ці дуже різні поняття: людина і вчинок. Вчинок завжди можна виправити. За нього можна відповісти. Наступного разу так не вчинити. А людина не може стати іншою. Відчуваєте різницю?

Ще раз. Будь-яка дитина є такою, якою виховали її батьки. І якщо вона щось робить не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти і подумати, що вони робили не так і як це виправити. Їм виправити, батькам. Якщо все робити поступово і з любов’ю, то рослина повільно, але все-таки видужає. І почне приносити радість. Головне – не запізнитися, поки вона остаточно не загинула.