Цікавеньке

Теорія виховання свободою Олександра Нілла та інші ідеї у цитатах педагога

Журнал «На Урок»

Редакція

Основні ідеї О. Нілла, висловлені у книзі «Саммерхілл – виховання свободою»

Олександр Нілл (1883-1973) – англійський педагог, адепт вільного виховання. Найпопулярнішим його доробком є книга «Саммерхілл – виховання свободою», опублікована 1960 року. Ця праця є результатом багаторічної педагогічної практики, проведеною у супроводі ідеї про вроджену мудрість дитини. У роботі він стверджував, що педагогічний тиск, пропагування усесторонньої дисципліни спотворюють дитину.

Як видно з назви книги, лише свобода зробить дитину щасливою людиною у майбутньому. Передусім важливо звертати увагу на естетичні та емоційні, а вже потім на інтелектуальні аспекти виховання. Наведемо декілька цитать з його роботи:

Покарання завжди є актом ненависті. У покаранні вчитель чи батьки ненавидять дитину – і вона це розуміє.

Покарання не буває справедливим, бо жодна людина не може бути справедливою.

Дитина, яку змушують підкорюватись, буде виражати свою ненависть до влади, навмисно дратуючи батьків. І дійсно, погана поведінка найчастіше є доказом неправильного ставлення. Будь-яка нормальна дитина прийматиме батьківську настанову, якщо у родині є любов.

Якщо дитина бреше, вона або боїться вас, або копіює. У брехливих батьків виростають брехливі діти. Якщо ви хочете чути від своєї дитини правду, не обманюйте її..

Свобода значить право робити все, що ти хочеш, якщо цими діями не порушуються права інших.

Немає складних дітей, є складні батьки. А краще сказати, що існує просто складне людство.

Складна дитина – нещасна дитина. Вона знаходиться у стані війни з самим собою, і відповідно, з усім світом.

Мені ніколи не доводилось бачити ліниву дитину. Те, що називають лінню, часто є відсутністю або цікавості, або здоров’я.

Батьки не поспішають зрозуміти, наскільки неважлива навчальна сторона школи. Діти, як і дорослі, навчаються лише тому, чому хочуть навчитися. Усі нагороди, оцінки та іспити лише відволікають від справжнього розвитку особистості.

Навчання потрібне дітям набагато менше, аніж любов та розуміння. Щоб бути справжніми, їм потрібна підтримка та свобода. Лише сильні та люблячі батьки можуть дати дитині свободу бути хорошим.

Політика, як і релігія, – це справа особистого вибору, який потрібно зробити лише тоді, коли дитина виросте.

Школа, яка змушує дітей, активних за своєю природою, увесь час сидіти за партами, вивчаючи у більшості своїй непотрібні предмети, – це погана школа. Вона гарна лише для тих, хто вірить саме в таку школу, для людей, які хочуть привести дітей не до творчості, а до послуху, до повної відповідності цивілізації, де єдиний критерій успіху – гроші.

Усі ідеї апробовано у процесі роботи в школі Саммерхілл. Саме там О. Ніллу вдалося створити комфортні умови для розвитку дітей: їх навчали основам демократії, самоврядування, підкріплених трудовою діяльністю. Правила у школі існують, їх можна переглядати та доповнювати, але слідувати їм – обов'язок, один з небагатьох. За мету він поставив навчити дитину мислити, не зазубрювати нові знання. До речі, приватна школа Саммерхіл з 1921 року працює й досі, неухильно слідуючи ідеям О. Нілла.

Цікаво, що багато хто з педагогів ХХ століття також пропагували теорію творчого розвитку особистості в умовах свободи. Розглядаючи схожі ідеї В. Сухомлинського, М. Монтессорі, Я. Корчака та інших, можемо сміливо робити висновок, що подібна тенденція знайшла своє продовження і у ХХІ столітті.

Педагогічні звання: кому та за які заслуги присвоюють?

За результатами атестації педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів присвоюють педагогічні звання. Які вимоги висуваються до рівня їх професійної підготовки та кваліфікації?

ПЕРЕЛІК ПЕДАГОГІЧНИХ ЗВАНЬПерелік педагогічних звань визначено такими документами:

– Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109 “Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння”;

– Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2010 № 930 (далі — Типове положення).

ВИДИ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗВАНЬЗа результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюють такі педагогічні звання:

– учитель-методист;

– вихователь-методист;

– педагог-організатор – методист;

– практичний психолог-методист;

– керівник гуртка – методист;

– старший учитель;

– майстер виробничого навчання I категорії;

– майстер виробничого навчання II категорії.

ВИМОГИ ДЛЯ ПРИСВОЄННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗВАНЬ

Вихователь-методист:

– наявність кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії”;

– високі показники у роботі;

– здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності;

– наявність власних методичних розробок, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Керівник гуртка – методист:

– наявність найвищого тарифного розряду та повної вищої освіти;

– високі показники у роботі;

– здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності;

– наявність власних методичних розробок, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Майстер виробничого навчання І категорії:

-наявність стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання не менше як 8 років;

– наявність найвищого тарифного розряду;

– високі показники у роботі;

– володіння методикою практичного навчання на високому професійному рівні та ефективне її застосування у роботі.

Майстер виробничого навчання ІІ категорії:

– наявність стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання не менше як 5 років;

-наявність найвищого тарифного розряду;

– високі показники у роботі;

– досконале володіння методами і прийомами виробничого навчання, майстерне їх застосування у роботі.

Педагог-організатор – методист:

– наявність кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії”;

– високі показники у роботі;

– здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності;

– наявність власних методичних розробок, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Практичний психолог-методист:

– наявність кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії”;

– високі показники у роботі;

– здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності;

– наявність власних методичних розробок, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Старший учитель:

– наявність кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії” чи “спеціаліст першої категорії”, або, за наявності базової вищої або неповної вищої педагогічної освіти, – наявність найвищого тарифного розряду та стажу педагогічної діяльності не менше як 8 років;

– високий професіоналізм в роботі;

– систематичне використання передового педагогічного досвіду;

– активна участь у поширенні педагогічного досвіду, надання практичної допомоги іншим педагогічним працівникам.

Учитель-методист:

– наявність кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії»;

– високі показники у роботі;

– здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності;

– наявність власних методичних розробок, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

ВАРТО ЗНАТИ:

– працівник, який має педагогічне звання та відповідає встановленим вимогам, під час чергової атестації атестується на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню;

– присвоєння педагогічного звання є підставою для зміни розміру ставки заробітної плати (посадового окладу) педагогічного працівника.

Автор тексту: Олена Юрченко

Конфлікт, що виник у школі №52 міста Дніпро, де через цькування п’ятикласника у ситуацію була змушена втрутитися поліція, спонукає говорити про проблему булінгу в українських навчальних закладах. Як діяти у подібних випадках вчителям та батькам? Зібрали поради трьох спеціалістів: конфліктологів Ірини Тарасової та Олесі Геращенко, а також психоаналітика Марини Політаєвої.

Ірина Тарасова, конфліктолог, засновник і керівник Value Conflict Resolution

Олеся Геращенко, виконавчий директор центру Conflicta.net та голова НГО «Український центр злагоди».

Марина Політаєва, психолог і конфліктолог, психоаналітик, спеціаліст по роботі з дітьми і підлітками, член Української асоціації психоаналізу.

З чого все починається?

Найбільш жорстокі прояви булінгу зазвичай відбуваються у підлітковому віці. Однак ще в молодшій школі кожен член класної спільноти займає свою позицію, починає відігравати у колективі певну роль. Тож вибір на жертву булінга падає зазвичай не миттєво.

Булер і його прибічники можуть почати над кимось насміхатись. Якщо реакція та що треба (дитина лякається, ллє сльози, нервово відповідає агресорам), то буде спроба повторити ці принизливі жарти знов і знов.

Чи можна попередити конфлікт?

Не у всіх шкільних вчителів є базові навики роботи у конфліктних ситуаціях, але більшою мірою врегулювання конфліктів — задача шкільного психолога, який має проводити профілактичні бесіди з дітьми.

4 гри проти дитячої агресії в середній школі

На жаль, за останні 4 роки градус агресії серед шкільної молоді зріс у кілька разів. У тому числі через загальну ситуацію у країні. Маленькі діти серед інших ігор вибирають «у війну». А школярі навіть підсвідомо можуть прагнути влаштовувати бійки і сутички.

---

Вчителям варто займатися попередженням конфліктів. Вони повинні добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось з дітей.

---

Пропонуємо один дієвий метод. Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як діяти батькам кривдника?

Якщо проблема стала регулярною і неконтрольованою, батькам обох сторін — і того, кого ображають, і кривдників — треба вирішувати проблему разом. І ця робота — дуже тонка й ювелірна, адже працювати доведеться зі всіма сторонами конфлікту, включно зі школярами-свідками булінгу, які теж відіграють певну роль.

---

Батьки кривдника вдома мають провести серйозний діалог з дитиною. Однак важливо не вдаватися до моралізаторства і уникати підвищених тонів.

---

З дитиною треба говорити як з рівною, тобто як з дорослою людиною. Можна сказати, що ви розумієте, що вона, напевне, зіткнулася зі складнощами і тому веде себе подібним чином. Треба запитати, чи можете ви якось допомогти — поговорити, порадити, запропонувати бесіду з психологом. Важливо показати дитині, що її хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити.

Як діяти вчителю, якщо уроки зриває агресивний учень

Якщо діалоги не допомагають — це ознака того, що дитина не почута і що її не можуть зрозуміти.

Найчастіше причиною надмірною агресії стає бажання дитини звернути на себе увагу, а також як наслідок різних подій — наприклад, народження молодшого братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзд, смерть одного з батьків.

Агресивна поведінка — спосіб висловити незгоду, спроба впоратися з реальністю, яка для дитини виявилась надто травматичною.

Дитина, за великим рахунком, і сама може не розуміти, чому так поводить себе, і відповідно — сказати, що з нею відбуваються. Про це завжди варто пам’ятати, адже у дітей може не знайтись слів для висловлення своїх емоційних станів, якщо їм у цьому не допомогти.

Як діяти батькам жертви цькування?

Батьки дитини, яку ображають, у свою чергу мають детально обговорити цю проблему зі своїм сином чи донькою. Однак слід пам’ятати, що участь батьків у конфліктах підлітків має бути дотичною.

---

Отож, якщо справа дійде до походу батьків у школу, варто донести до вчителів та адміністрації не скарги і емоції, а факти і оцінку конфлікту.

---

А саме — недопустимість у школі подібних ситуацій.

Тиск через вчителів або особиста розмова батьків жертви цькування з булером може навіть погіршити ситуацію. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків, перемикають силу авторитету на себе.

Як діяти батькам, якщо дітям заважає вчитися агресивний однокласник

Не соромтесь відвести дитину до психолога, який навчить виставляти захисний щит проти проявив агресії однолітків. Дуже важливо за допомогою практичних прийомів психології навчити дитину самостійно відстоювати себе. Це важливий досвід становлення у соціальному середовищі.

Чи варто робити ситуацію публічною?

Так, дуже важливо, щоб проблема була публічною, а про конфлікт знала уся школа: усі вчителі та учні. Однак вчительський колектив у жодному разі не повинен це подавати таким чином, ніби батьки ображеної дитини прибігли до школи скаржитися з надмірними емоціями. Це лише все погіршить.

---

Важливо, щоб всі зрозуміли, яка це насправді жахлива ситуація — не лише для скривдженої дитина, а і для вчителів, булера, інших дітей, всієї школи.

---

У багатьох українських школах за підтримки Міністерства освіти зараз створюються так звані служби примирення, або групи медіації. Адміністрації шкіл навіть виділяють окремі приміщення для «кімнат примирення», де діти допомагають іншим дітям вирішувати конфлікти. Розробляють сценарії вирішення суперечок.

Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням, тобто виступали для них у ролі коучів.

3 гри проти агресії в старшій школі

Цей спосіб виявився досить ефективним. Часом діти більше довіряють іншим учням, ніж вчителям.

Чи доцільне переведення до іншої школи?

У складних випадках однозначно виникне питання, як далі вчитимуться разом булер і його жертва. Ймовірні варіанти: перевести постраждалу дитину в іншу школу, або ж зі школи має піти булер.

---

Якщо булера певним чином покарали, але залишили у школі, це може лише обізлити його і спровокувати на подальшу агресію.

---

На певний час він зачаїться, а далі може використовувати різні прийоми психологічного насилля.

Щоб прийняти правильне рішення, треба вивчити всі обставини, з’ясувати позицію адміністрації школи, врахувати бажання скривдженої дитини та батьків булера.