Конфлікт, що виник у школі №52 міста Дніпро, де через цькування п’ятикласника у ситуацію була змушена втрутитися поліція, спонукає говорити про проблему булінгу в українських навчальних закладах. Як діяти у подібних випадках вчителям та батькам? Зібрали поради трьох спеціалістів: конфліктологів Ірини Тарасової та Олесі Геращенко, а також психоаналітика Марини Політаєвої.
З чого все починається?
Найбільш жорстокі прояви булінгу зазвичай відбуваються у підлітковому віці. Однак ще в молодшій школі кожен член класної спільноти займає свою позицію, починає відігравати у колективі певну роль. Тож вибір на жертву булінга падає зазвичай не миттєво.
Булер і його прибічники можуть почати над кимось насміхатись. Якщо реакція та що треба (дитина лякається, ллє сльози, нервово відповідає агресорам), то буде спроба повторити ці принизливі жарти знов і знов.
Чи можна попередити конфлікт?
Не у всіх шкільних вчителів є базові навики роботи у конфліктних ситуаціях, але більшою мірою врегулювання конфліктів — задача шкільного психолога, який має проводити профілактичні бесіди з дітьми.
На жаль, за останні 4 роки градус агресії серед шкільної молоді зріс у кілька разів. У тому числі через загальну ситуацію у країні. Маленькі діти серед інших ігор вибирають «у війну». А школярі навіть підсвідомо можуть прагнути влаштовувати бійки і сутички.
Вчителям варто займатися попередженням конфліктів. Вони повинні добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось з дітей.
Пропонуємо один дієвий метод. Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Як діяти батькам кривдника?
Якщо проблема стала регулярною і неконтрольованою, батькам обох сторін — і того, кого ображають, і кривдників — треба вирішувати проблему разом. І ця робота — дуже тонка й ювелірна, адже працювати доведеться зі всіма сторонами конфлікту, включно зі школярами-свідками булінгу, які теж відіграють певну роль.
Батьки кривдника вдома мають провести серйозний діалог з дитиною. Однак важливо не вдаватися до моралізаторства і уникати підвищених тонів.
З дитиною треба говорити як з рівною, тобто як з дорослою людиною. Можна сказати, що ви розумієте, що вона, напевне, зіткнулася зі складнощами і тому веде себе подібним чином. Треба запитати, чи можете ви якось допомогти — поговорити, порадити, запропонувати бесіду з психологом. Важливо показати дитині, що її хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити.
Якщо діалоги не допомагають — це ознака того, що дитина не почута і що її не можуть зрозуміти.
Найчастіше причиною надмірною агресії стає бажання дитини звернути на себе увагу, а також як наслідок різних подій — наприклад, народження молодшого братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзд, смерть одного з батьків.
Агресивна поведінка — спосіб висловити незгоду, спроба впоратися з реальністю, яка для дитини виявилась надто травматичною.
Дитина, за великим рахунком, і сама може не розуміти, чому так поводить себе, і відповідно — сказати, що з нею відбуваються. Про це завжди варто пам’ятати, адже у дітей може не знайтись слів для висловлення своїх емоційних станів, якщо їм у цьому не допомогти.
Як діяти батькам жертви цькування?
Батьки дитини, яку ображають, у свою чергу мають детально обговорити цю проблему зі своїм сином чи донькою. Однак слід пам’ятати, що участь батьків у конфліктах підлітків має бути дотичною.
Отож, якщо справа дійде до походу батьків у школу, варто донести до вчителів та адміністрації не скарги і емоції, а факти і оцінку конфлікту.
А саме — недопустимість у школі подібних ситуацій.
Тиск через вчителів або особиста розмова батьків жертви цькування з булером може навіть погіршити ситуацію. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків, перемикають силу авторитету на себе.
Не соромтесь відвести дитину до психолога, який навчить виставляти захисний щит проти проявив агресії однолітків. Дуже важливо за допомогою практичних прийомів психології навчити дитину самостійно відстоювати себе. Це важливий досвід становлення у соціальному середовищі.
Чи варто робити ситуацію публічною?
Так, дуже важливо, щоб проблема була публічною, а про конфлікт знала уся школа: усі вчителі та учні. Однак вчительський колектив у жодному разі не повинен це подавати таким чином, ніби батьки ображеної дитини прибігли до школи скаржитися з надмірними емоціями. Це лише все погіршить.
Важливо, щоб всі зрозуміли, яка це насправді жахлива ситуація — не лише для скривдженої дитина, а і для вчителів, булера, інших дітей, всієї школи.
У багатьох українських школах за підтримки Міністерства освіти зараз створюються так звані служби примирення, або групи медіації. Адміністрації шкіл навіть виділяють окремі приміщення для «кімнат примирення», де діти допомагають іншим дітям вирішувати конфлікти. Розробляють сценарії вирішення суперечок.
Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням, тобто виступали для них у ролі коучів.
Цей спосіб виявився досить ефективним. Часом діти більше довіряють іншим учням, ніж вчителям.
Чи доцільне переведення до іншої школи?
У складних випадках однозначно виникне питання, як далі вчитимуться разом булер і його жертва. Ймовірні варіанти: перевести постраждалу дитину в іншу школу, або ж зі школи має піти булер.
Якщо булера певним чином покарали, але залишили у школі, це може лише обізлити його і спровокувати на подальшу агресію.
На певний час він зачаїться, а далі може використовувати різні прийоми психологічного насилля.
Щоб прийняти правильне рішення, треба вивчити всі обставини, з’ясувати позицію адміністрації школи, врахувати бажання скривдженої дитини та батьків булера.
Немає коментарів:
Дописати коментар